Летичів: урочистість Жінки, одягненої в сонце

Сьогодні, 6 липня 2017 р., у Летичеві служили відпустову Святу Месу на честь Пресвятої Богородиці та 100‑річчя фатімських об’явлень.

Не пропустіть: Єпископ Леон Дубравський у Летичеві: «Те, що відбувалося у Фатімі, нині відбувається тут…»

Після тижня скаженої спеки, що облягла Україну, нарешті прийшло похолодання, а в Летичів то ще й прийшов дощ. Утім, хранитель Летичівського санктуарію о. Адам Пшивускі сказав, що дощик теплий, добрий і можна не боятися згортати парасольки — аби він посприяв не тільки проростанню всього, що на полях і городах, але також і нашої духовності.

Очолити подільську урочистість запросили митрополита Львівського архиєпископа Мечислава Мокшицького. Також, окрім численних священиків, на святі були єпископи — «гості» і «господарі», якщо так можна говорити про єпископів Церкви Христової. Зокрема, єпископи Кам’янець-Подільської дієцезії — Леон Дубравський і Радослав Змітрович, а також єпископ Харківсько-Запорізький Станіслав Широкорадюк, якого о. Адам назвав «вірним паломником Летичівського санктуарію»; єпископ Луцький Віталій Скомаровський («Він пам’ятає, як казав єпископ Шельонжек, що летичівська Марія це Цариця Волині і Поділля»), а також особливий для кустоша гість — його «рідний» єпископ Сєдлецький із Польщі, бо ж о. Адам навчався у Сєдлецькій семінарії і там був висвячений.

На вхід урочистої процесії співав хор дунаєвецької парафії св. Архангела Михаїла.

Відкриваючи святкування, настоятель летичівської парафії Внебовзяття Пресвятої Діви Марії привітав гостей з України та з‑за кордону, від Церкви і від властей, а також паломників: із Томашполя (їх було найбільше, понад 400), Кам’янця-Подільського, Хмільника, Хмельницького, Шепетівки (приїхали велосипедами) та інших.

У вступному слові о. Адам Пшивускі, зокрема, згадав відомий уривок із книги Одкровення св. Йоана:

— У І столітті християнства апостол писав про Жінку, одягнену в сонце, а під її ногами був великий знак від Бога. Цей знак даний для віруючих, які зовуть себе християнами. Цей знак Марії не раз об’являвся протягом історії Церкви. Широко відомим стало об’явлення 100 років тому у Фатімі, коли Марія вчергове прийшла просити людей до молитви і покути, коли весь світ переживав чергову війну, а у світі розпалювався вогонь безбожної комуністичної революції. Нині ми відзначаємо сторіччя Фатіми, а на небі являється «великі знаки» — літаючі фортеці, які можуть знищити і людство, і саму Землю: до такого рівня дійшла наша цивілізація! Тому тим важливішою є ця зустріч, щоб благати Бога про мир у світі, під покровом Діви Богородиці. Тому що кожна війна починається у серці людини. Ми приходимо благати Бога у цих намірах, також за мир у нашій країні. Марія стає перед нами, аби запрошувати до співпраці, дає нам Розарій і каже: молиться — світло є, дорога виходу є! Вона хоче, щоб ми пішли з Нею, бо тільки таким є порятунок для нашого народу, держави та світу.

За чином місцевої урочистості, хор перед респонсорійним псалмом виконав гімн до Богородиці Летичівської «Ти — вічна гордість нашого народу».

Повчаючи зібраних вірних про значення марійних свят, ушанування Пресвятої Діви та значення 100‑річчя Фатімських об’явлень, архиєпископ Мечислав, зокрема, розповів легенду про одну зі статуй Діви Марії, яка стоїть в Іспанії. Незвичність скульптури в тому, що вона стоїть похилена. За легендою, маленька дівчинка сплела вінок із квітів і хотіла його подарувати Богородиці, та не могла надягнути його Їй на голову, бо статуя була зависока для неї. Тоді скульптура Діви схилилася перед дівчинкою, аби вона надягнула їй свій вінок, — та так і залишилася стояти зігнутою.

— Мабуть, це тільки легенда, — говорив митрополит Львівський. — Але навіть якщо хтось це вигадав, то зробив це дуже мудро для повчання. Легенда показує важливу для нас істину: Марія завжди схиляється над усіма нашими справами, а Її материнські очі звернені на нас. Сьогодні ми теж хочемо зустрітися поглядом з очима Божої Матері, хочемо побачити, як Вона з турботою схиляється над нашим спільними домом.

— Те, що нас тут зібрало, — зазначив архиєпископ Мечислав, — це не легенда, а справжнє послання з Фатіми. Послання, яке прийшло у скрутні часи. Тодішній папа Бенедикт XV багато разів закликав до встановлення миру, та світ був глухий до голосу Святішого Отця. Він видав пастирське послання, закликавши весь світ молитися за мир, воно було підписане в день 5 травня 1917 року. Сьогодні, з перспективи часу, ми можемо ризикнути припущення, що об’явлення у Фатімі були безпосередньою відповіддю на послання папи, а 13 травня 1917 року — це день, коли Матір Божа похилилася над стражденним людством.

Архиєпископ-мирополит також послався у своїй проповіді на образ Жінки, одягненої в сонце:

—  У фатімському об’явленні зустрічаються земля і небо. Небо представляє Діва Марія, яка шість разів об’являлася дітям, а землю представляють троє дітей. Наслідком цієї зустрічі є отримане послання Матері Божої Фатімської, яке стало закликом до молитви і покаяння: «Моліться щодня на Розарії, щоб у світі настав мир і закінчилася війна». Тому ми сьогодні зібралися тут, щоб у важкий час непевності і неспокою стати з великою покорою перед Жінкою з Об’явлення і просити, аби Вона разом із нами стала проти «вогняного дракона», описаного в Одкровенні. Він прагне руйнації, а всі його діяння провадять до смерті. Ми прагнемо перемоги, але не мечем і смертю, а любов’ю і життям, аби настало Царство Боже і влада Помазаника Його.

Архиєпископ Мечислав, який довгі роки був співпрацівником св. Йоана Павла ІІ, згадав своє перебування у Фатімі, де він був у супроводі Папи в його паломництві 13 травня 2000 р.

— Він тоді сказав, що Матір Божа прибула до Фатіми просити людей, аби вони не ображали Бога. Сьогодні я повторюю ці слова у Летичеві, аби ми поверталися до своєї щоденності, усвідомлюючи необхідність виконувати це послання, і щоб ми розуміли біль Матері, не ображали Бога, щоб об’єднали нашу покуту і молитву, аби ненависть не перемагала. Нехай спільна молитва, одна віра приведе до навернення цілого світу, також і Росії, яку називала Мати Божа у Фатімі. Її послання ще не виконане! Якщо має прийти перемога — нехай вона прийде через Марію.

Митрополит Львівський закликав, щоб гасло св. Йоана Павла ІІ «Totus Tuus — увесь Твій» стало життєвою позицією кожного з нас.

— Якщо хтось каже, що він віруючий, а не практикує, то така віра давно померла, а така постава не вбереже його від небезпек, бо його очі сліпі, його вуха глухі, а все записане в Євангелії стане для нього непосильним тягарем. Така людина не вибере вузької стежки покаяння і жертви, а піде широкою дорогою згуби, не замислюючись, куди вона приведе.

— Світ можна змінити лише молитвою і покаянням, — повторив архиєпископ Мечислав. — Ми часом скаржимося, чому наші прохання не виконуються, а повчання до дітей чи близьких не дають результату. Може, треба змінити слова повчань на молитву і покуту? Марія не просить нас стояти на перехрестях [із проповідями] або писати трактати — Вона просить про молитву за спасіння людей і всього світу!

Христос казав слухати того, що пастирі говорять. Можливо, якщо хтось із присутніх на урочистому богослужінні досі не знав або не був певний, як саме він може правильно жити перед совістю і Богом, то ці слова голови Конференції єпископату йому допоможуть. Так, не лише святий папа має право вибрати своїм життєвим девізом слова «увесь Твій». Він просто вибрав їх як віруюча людина — а хіба ми не такі самі віруючі перед Богом, як він? І хіба не буде прекрасним ушануванням цього «марійного папи», якщо взяти його гасло собі у життя.

«Покроплення» дощем на момент читання Євангелія закінчилося — як пожартував єпископ Леон Дубравський, «бо я не замовляв дощу, я замовляв тільки покроплення. Ну ось маєте, сонечко!» Владика подякував усім, а особливо паломникам, «бо ви принесли сюди молитовний дух і радість». Паломництво він назвав «молитвою ногами», а летичівське «покроплення дощем» порівняв із фатімськими подіями. Там, у день відомого чуда сонця, спершу був сильний дощ, а потім вийшло сонце і танцювало так, що раптом усі виявилися сухими.

Єпископ Леон також подякував усім, хто вчора йшов Дорогу Світла, і заохочував якомога частіше і чисельніше прибувати до санктуарію. «Матір Божа просила людей молитися, вони погано слухали, і була Перша світова війна, і Друга. Якщо будемо погано молитися, буде й нова, тому молитися треба сильно!» А іконки Матері Божої Летичівської, які поширюються у дієцезії, владика назвав «перепусткою до неба».

Говорячи про війну в Україні, на Сході, єпископ Леон наголосив: «На коліна!!! На коліна і моліться! Це все, про що просила Матір Божа, і це нагальна потреба». Як продовження молитви, він запросив усіх на урочистий молебень у Браїлові, де отці-салетини провадять санктуарій Ісуса Назарянського.

Після Лоретанської літанії вірні ще молилися Розарій, ідучи в урочистій процесії з образом Матері Божої Летичівської. Бо мало говорити, що Діва Марія закликає до молитви на Розарії — треба ще й виконувати те, про що говориш!

Фото: Анна Котвицька