Двадцять років тому, в день Місійної неділі (тоді це було 19 жовтня) Йоан Павло ІІ під час урочистої літургії на площі св. Петра оголосив св. Терезу з Лізьє Вчителем Церкви.
Я брав участь у цій урочистості й вона глибоко запала мені в пам’ять. Згадую процесію на вхід і свої асоціації про Старого і Дитину. Папа, схилений, прикульгує, помітно змучений, а водночас спокійно рухається вперед. І свята Терезка від Дитятка Ісус, яка померла, маючи заледве 24 роки, — але багатство її думок і досвіду, часто званих «малою дорогою Божого дитинства», не перестає надихати людей по всьому світу. Вона жила у закритому кармелітському монастирі, у маленькому нормандському містечку Лізьє, яке без неї залишалось би й надалі невідомим у світі, ба навіть у Франції. У проповіді Папа тоді сказав: «Цей новий Вчитель Церкви постає як здатний зворушити серця й уми, що голодні на правду й любов».
Красивим був досвід вселенськості Церкви, яка проявилась у присутності вірних з усіх континентів, у багатомовних читаннях, Молитві вірних та привітаннях Папі. Наступного дня була подячна аудієнція, на якій я зустрів крикливих італійок і сповнених гідності, ґречних француженок, Малих Братів зі спільноти Матері Терези з Калькутти і римських священиків, працівників прерізних дикастеріїв, групу молоді, сповненої ентузіазму, і старих японок, які у своїх традиційних японських вбраннях стояли непорушно.
То була заодно інавгурація навчального року. Терезка, як «Учитель без студій», стала покровителькою навчання серцем, тобто з любов’ю, яка допомагає зрозуміти, а насамперед — жити. Вона проливає «нове світло на таємниці віри і глибше розуміння таємниці Христа» (з проповіді Йоана Павла ІІ). Без любові немає нічого живого: можуть існувати камені, доми, монастирі, навіть заселені, але без любові воно не буде живим. Завдяки молитві й любові камені живі. Антифон після оголошення Терези Вчителем Церкви звучав як побажання: «Crescete come pianta di rose su un torrente, fiorite i vostri fiori, spandete buon profumo» — зростайте як трояндовий кущ при потоці, нехай розквітнуть ваші квіти, пахніть чудовим запахом».
Завершення урочистості — це вигуки «Viva il Papa» і «Фуга» Баха, поєднання ярмарку з концертом і тиха, проста каплиця. Все було немовби очевидно на своїх місцях і не заважало одне одному.
…П’ятнадцятьма роками пізніше, 22 жовтня 2002 року, через Хельсінкі й Гонконг, я вирушив разом з о. Анджеєм Вуйціком на Тайвань, аби долучитися до міжнародної спільноти, яка готувалася працювати в Китаї. Я гадав, що виїжджаю на все життя — але, як часто буває з нашими планами, подальші події привели до того, що зараз я в Римі.
Тоді я забрав із собою «Історію однієї душі» св. Терези з Лізьє та її реліквії, отримані в подарунок. Це все незвичайне і стає зрозумілим тільки в логіці Євангелія, що саме вона стала Покровителькою місій. Як писав про це Харс Урс фон Бальтазар: «[Церква] вгадує наперед у молитві, жертовності, у жертві і вмиранні для братів те, що дає у зовнішній діяльності місійній. Доказ: Мала свята Тереза як покровителька місій».
Потім, під час вивчення китайської, я знайшов у Дао Де Цзін текст, приписуваий Лао Цзи, давньому Вчителю (VI століття до Христа). Слова, які можуть бути коротким викладом її життя: «Ти можеш пізнати весь світ,/ нікуди не виходячи. / Навіть не відчиняючи вікна, / Можеш пізнати шляхи Неба».
Тереза пізнала багато доріг, мандруючи насамперед углиб себе, пізнаючи таємницю життя людини з Богом.
Починаючи з 2011 року ми споминаємо в день 22 жовтня блаженного, а потім святого Йоана Павла ІІ. Перед моїми очима він стоїть як той Старий, який хоча й обійшов цілий світ, то весь час ішов «малою дорогою» св. Терезки, дорогою дитячої довіри і повної відданості Богові. 1973 року він сказав кармеліткам у Кракові: «Духовний шлях святої Терези від Дитятка Ісус нагадує, що в ікономії Божій те, що велике, що найбільше, є малим і прихованим. І це якось міцно закріпилося як кліше сучасної Церкви, а мене особисто це дуже сильно вражало».
* * *
Звичайна жовтнева неділя. Але, як це часто буває, під час пересічної буденності нам відкривається щось важливе, або ж починають поєднуватися раніше відосібнені дісності… Достатньо, що трохи терпляче почекаємо і дозволимо працювати пам’яті й уяві.
Переклад CREDO за: Кшиштоф Поплавскі ОР, dominikanie.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
