Чи ми у своїх стосунках із Богом, під час молитви, дозволяємо Йому здивувати нас, застати зненацька? Адже зустріч з Господом — це завжди жива зустріч.
Шукати відповіді на такі запитання заохотив вірних Святіший Отець, ділячись під час загальної аудієнції у середу, 15 листопада 2017 р., своїми думками про молитву.
На минулій аудієнції Папа Франциск розпочав новий цикл катехиз, присвячених Пресвятій Євхаристії. І саме для того, щоб «зрозуміти красу Меси», він вирішив розпочати з «дуже простого аспекту»: Свята Меса – це молитва, найвища і найвишуканіша, а водночас «найконкретніша». Бо це «зустріч любові з Богом через Його слово та Ісусові Тіло і кров».
«Але спочатку ми повинні дати відповідь на одне запитання. Чим насправді є молитва? Це насамперед діалог, особисті стосунки з Богом. Людина була створена як істота, що перебуває в особистих стосунках із Богом, у стосунках, які знаходять своє повне здійснення лише в зустрічі зі своїм Творцем», – сказав Наступник св. Петра. Книга Буття стверджує, що людина створена «на образ і подобу Бога», який є «Отцем, Сином і Святим Духом – досконалими взаєминами любові, що є єдністю».
У Старому Завіті читаємо, що коли Мойсей при неопалимій купині запитував Бога про Його ім’я, той відповів: «Я є той, що є». Папа пояснив, що цей вислів означає «присутність і прихильність», адже Всевишній одразу додає: «Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Ісаака та Якова». Подібно й Христос кличе своїх учнів «перебувати з Ним». Отож, «найбільша благодать» – це пізнати, що «Пресвята Євхаристія є привілейованим часом, аби перебувати з Ісусом, а через Нього – з Богом та братами й сестрами».
«Молитися, як і кожен справжній діалог, означає також уміти перебувати в тиші, у мовчанні разом з Ісусом, адже в діалогах присутні моменти мовчання», – сказав Святіший Отець. Коли приходимо до храму трохи швидше до початку Святої Меси, то це час, призначений не для балачок із тими, хто поруч, а для «тиші, щоб приготуватися до діалогу» з Богом, до зустрічі з Ісусом.
«Із таємничого мовчання Бога випливає Його слово, яке відлунює в нашому серці. Ісус особисто навчає нас, як насправді можна “перебувати” з Отцем і показує це своєю молитвою», – вів далі Папа. Євангелія розповідають, що Він відходив у віддалені місця, аби молитися, а учні, бачивши Його близькі стосунки з Отцем, відчули бажання й самим брати в них участь, а тому попросили: «Господи, навчи нас молитися». Ісус підкреслює: насамперед, слід навчитися сказати «Отче», ставати в присутності Бога з дитячою довірою. Адже той, хто не здатний сказати Богові «Отче», той «не здатний молитися».
Отож, перша передумова це «бути смиренними, визнати себе синами й доньками та спочивати в Отцеві, довіритися Йому». Бо для того, щоб увійти до Божого Царства, необхідно «стати немов діти», тобто мати таке наставлення, яке дитина має до батьків: довіра та близькість. Другою особливістю, притаманною дітям, є піддаватися подиву. «Дитина, – пояснив Папа, – має тисячі запитань, тому що прагне відкривати світ, і здатна здивуватися навіть найменшими речами, бо все навколо неї є новим».
«Щоб увійти до Небесного Царства, необхідно піддаватися подивові. Тож запитую: чи в наших стосунках із Господом ми піддаємося здивуванню – чи вважаємо, що молитися означає промовляти до Бога так, як це чинять папуги? Ні, молитися означає довіритися й відкрити своє серце, аби піддатися подивові. Чи ми дозволяємо Богові застати нас зненацька, адже Бог — це Бог несподіванок? Бо зустріч із Богом — це завжди жива зустріч, а не музейна. Це жива зустріч; тож коли йдемо на Святу Месу, то не йдемо до музею», — наголосив Святіший Отець.
У цьому контексті Папа нагадав про Никодима, який приходив до Ісуса, а Господь говорив йому про необхідність «народитися згори». З цього випливає запитання, чи насправді можна «наново народитися»? Чи можливо відновити смак та радість життя, здатність дивуватися, коли стоїмо перед лицем таких численних трагедій?
«Ідеться про фундаментальне запитання нашої віри і про прагнення кожного справжнього віруючого: прагнення відродитися, радість розпочати все заново», — сказав Папа, запитуючи: «Чи маємо таке прагнення?» Адже його можна легко загубити, бо серед активності та розмаїття занять можна згубити з ока те, що є фундаментальним: «життя серця, духовне життя; своє життя, яке є зустріччю з Господом на молитві».
фінансово.
Щиро дякуємо!
