Я б хотіла написати, що в момент, коли донька прийшла на світ, у моєму серці зродилися необмежені поклади любові до цієї малої істотки… Але так не сталося.
Щиро кажучи, моєю першою реакцією було почуття величезної полегші. Фізичної і психічної теж — що вже все, вона з нами. По всіх тих днях очікувань, роздумів — чи це станеться сьогодні?
Мали бути пологи у воді, а були в лікарні, бо малечу довелося трохи стимулювати, аби вийшла на світ. Попри те, що народження було стимульоване, мені вдалося народити самій, за що я Богові надзвичайно вдячна. І за те, що дав мені поклади сил, про існування яких я поняття не мала!
За те, що дав мені тіло, створене, щоб носити і видати на світ життя. За те, що тоді, у ніч із 7 на 8 квітня, Він був із нами в лікарні.
За мого чоловіка, який у найважчі хвилини шепотів мені на вухо слова молитви…
Я не зраділа, що стала матір’ю
Мені б хотілося сказати, що я закохалася в неї з першого погляду, ну бо хто би не закохався у таке чудо… Для мене, однак, це був процес.
Перші дні були досить складні; з’явилися труднощі з годуванням, що впливало на моє самопочуття. Періодично я зовсім не раділа, що стала мамою. Виявилося, що широко знаний «бебі блюз» (післяпологова депресія), про який я раніше чула, може прийти насправді — навіть до того, хто загалом вважає себе людиною щасливою.
Я дивилася на усміхнених мамусьок із малюками і відчувала докори сумління, що я не чую тієї радості, яка з них, здається, просто виливалася. І хоч я дуже хотіла стати матір’ю, проте коли вже нею стала, то почувалася сильно пригніченою від цієї ролі.
Чоловік закохався одразу
Він мене сильно в цей час підтримував — навіть якщо до кінця не розумів моїх почуттів, бо сам зазнав цього вибуху любові від першого погляду і прекрасно давав собі раду з нашою малою жабкою. Я навіть не молилася. Чесно кажучи, в ті перші дні й тижні я була така змучена і придавлена новою роллю, що молитись мені було тяжко.
Під кінець одного дня чоловік запитав, чому я просто не попрошу, щоби Бог дав мені сили і любов до нашої донечки. І я так зробила. Не вишуканими словами, не навколішках, а під час чергового годування груддю я подумки прошепотіла:
«Господи, я потребую Тебе. Я не зумію бути матір’ю без Твоєї допомоги. Прошу, наповни мене любов’ю до цього малого створіння. Дай мені мудрість і сили, аби я могла з радістю опікуватися нею з дня на день. Я не хочу, щоб моє самопочуття будувалося на емоціях і гормонах, але щоб воно походило від Тебе — мого джерела радості, любові та миру».
Бог чекав, коли я простягну до Нього руки
Що за полегша! Наскільки простіше вітати кожний день, коли малі й великі виклики, що стоять перед нами, віддаєш Тому, хто бажає про нас піклуватися. Тому, хто любить нас безконечною любов’ю і хоче бути з нами у кожній ситуації.
Вочевидь мені стало легше і з часом, бо я почала пізнавати свою маленьку донечку та її потреби и розрізняти, що вона коли намагається переказати. Але також і тому, що я не мусила робити це сама. Будь-якої миті я могла шепнути кілька слів моєму Богові, який весь час був, весь час є. Він тільки чекав, коли я простягну до Нього свої (змучені) руки.
Сьогодні і я закохана аж по вуха. Виціловую ці маленькі ноженятка, цілую цей кругленький животик, і мені хочеться плакати від щастя, коли ця істотка широко всміхається. І я все ще не можу повірити, що вона всміхається, коли бачить мене.
Я вдячна
Я отримала величезний дар і дуже вдячна за нього. Певна річ, є важчі моменти й дні. Але ті, які я розпочинаю розмовою з Ним (навіть якщо це під час годування чи переповивання) і продовжую в розмові аж до вечора — ті кращі. Повніші.
Навіть якщо опівдні ця розмова — то тільки мої слова «підкажи, що готувати на обід, а потім дай сили ще на кілька годин», то відчуття, що я з Ним у постійному контакті, зміцнює мене, надає моєму дню більшого сенсу.
Тоді я відчуваю, що те, що я роблю, має значення — бо я роблю це не тільки для себе, доньки чи мого чоловіка, але роблю це насамперед для Нього.
Любити це служити
Кожною своєю дією, навіть найменшою, я можу служити Йому. Я знаю, що для Нього немає неважливого. Кожна пелюшка, яку я змінюю, кожна усмішка, яку даю моїй донечці, кожний обід, який я готую для нашої сім’ї, може бути моїм служінням для Нього.
Якщо тільки я це все зроблю з Любов’ю.
А завдяки Ньому я все можу робити з Любов’ю.
Марта Барнерт-Важеха, Deon. Переклад: CREDO
фінансово.
Щиро дякуємо!
