Роберт Г’ю Бенсон – один із найвідоміших конвертитів ХХ ст.
Він народився 1871 року в сім’ї англіканського священика, а пізніше – єпископа Кентерберійського. 1891 року Роберт розпочав теологічні студії, під час яких уперше зустрівся з католицизмом – щоправда, у вигляді спрямованих проти Римської Церкви книжок і розмов. Після тривалої внутрішньої боротьби Бенсон перейшов у католицизм і 1904 року отримав священицькі свячення в Римі. Попри те, що смерть забрала його дуже рано, 1914 року, він залишився в історії як видатний католицький письменник і теолог.
Одна з найвідоміших нині книжок Роберта Г’ю Бенсона – «Володар світу» («Lord of the World») – була написана під впливом сильних вражень від перебування в Римі. Цей роман у жанрі антиутопії згадували у промовах і радили вдумливо прочитати Бенедикт XVI і Франциск.
Сьогоднішньому читачеві більшість футуристичних описів у «Володарі світу» може здатися застарілою. Для нас немає нічого дивного в тому, що за кілька годин на летючому кораблі можна потрапити, наприклад, з Англії до Рима, дорогою ще й попоївши й випивши будь-чого – від води до міцного алкоголю. Не виглядатимуть надзвичайними й конгреси очільників європейських держав або централізованість європейського континенту, який тяжіє до розширення своїх кордонів. Начебто нічого дивного та цікавого – проте повість написана 1907 року, коли до зручних перельотів було ще далеко, а про Європейський Союз і Європарламент ніхто гадки не мав. Та й помер автор роману задовго до того, як більшість із описаного почала втілюватися.
У цій історії про світ, підозріло знайомий сьогодні, Бенсон глибоко розмірковує про Церкву, віру, роль Папи. Він зазирає трохи далі за відому нам дійсність, торкаючись можливих наслідків такого розвитку подій – і все вказує на те, що його застереження можуть виявитися не грою фантазії, а реальністю.
«Володар світу» розповідає про Європу, яка стала єдиним політичним організмом на чолі з Європарламентом і Президентом. Американська імперія й велика азійська держава протистоять одна одній. Основа нового порядку світу – це «правильна» ідеологія, яка називається гуманітаризмом і ґрунтується на ідеях рівності, братерства й постійного вдосконалення людства. Чи не занадто знайомі гасла? Автор передбачає, що ідеї Французької революції, посіяні у другій половині ХІХ ст., іще дадуть плоди, зокрема, у вигляді переслідування католицизму й масового відступу від віри як священників, так і мирян. Про такий ризик попереджав і Папа Бенедикт XVI.
Віра в самовдосконалення людини, як і, зрештою, в можливість будь-якої досконалості на землі, стає пасткою, якщо не скерована до єдиного, хто може її втілити: до Бога. Мрія головних героїв про ідеальний мир на землі й досконалу людину приводить їх до сліпої віри в дивного очільника об’єднаної Європи – такого собі Фельсенбурга, персонажа, про якого ніхто нічого конкретного не знає, але який заворожує поставою та словами. Йому протистоїть священик Персі Франклін, відкритий для читача: ми можемо стежити за його внутрішнім світом, думками й мотивами вчинків. Отець Персі – проста людина, яка також має сумніви й відчуває вплив харизми Фельсенбурга; проте він по-справжньому відданий Церкві й Господу і покладає надію на Друге Пришестя, що єдине здатне принести мир у людські душі.
Роман Роберта Г’ю Бенсона буде цікавий для тих, хто прагне навчитися жити вірою й застосовувати вчення Церкви в повсякденному житті. А духовні роздуми автора, вкладені у вуста священиків і Папи, укріплять віру й надію, такі потрібні людям у дорозі до Небесного Царства.
Вікторія Семенова, Католицький медіа-центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
