Коли тебе не розуміють

Роздуми над Словом Божим на Х неділю Звичайного періоду, рік Б

У сьогоднішньому Євангелії Ісус Христос зустрічається з нерозумінням. У цьому уривку представлені дві групи людей, які не розуміють, що Він робить або що з Ним відбувається. Перша — це близькі, які стурбовані Його способом життя, тим, що Він навіть не має часу попоїсти; друга — це книжники, які не розуміють, як Ісус Христос виганяє бісів. Близькі вважають, ніби Ісус «не при собі», тобто поводиться неадекватно. Їм здається, що Він, охоплений якимись пристрастями чи емоціями, втратив контроль над собою. А книжники вважають, що Ісус виганяє демонів диявольською силою. 

Обидві групи людей Йому по-своєму близькі. Перші близькі кровно — це Його родичі, мати та двоюрідні брати й сестри. Другі — це люди, які повинні бути близькими Йому по духу. Це ті люди, з якими Він розмовляв, дискутував у справах, що стосуються віри та богослов’я, ще в 12-річному віці (див. Лк 2, 46). Ми багато завдячуємо стосункам із нашими рідними та близькими. Ця природна любов між рідними людьми є чимось важливим як для нашого розвитку, так і для нашої успішності в суспільному житті. Ми потребували й потребуємо зберігати добрі стосунки з нашими близькими, що пов’язано з інстинктом збереження нашого життя.

Подібним чином з інстинктом життя пов’язана і підтримка людей, які поділяють твої думки в справах професійних чи ідейних — вона важлива для самореалізації в цій сфері. Коли нам бракує цієї підтримки, одразу приходить відчуття загрози нашому існуванню. Тому ми часто переймаємося, відчуваючи, що на роботі проти нас плетуться якісь інтриги.

Ісус стикається з тим, що Його не розуміють близькі Йому люди. Він теж напевно страждає через це. Водночас Ісус співчуває всім тим, хто потрапляє в такі ситуації, та звільняє нас від зосередженості на нерозумінні з боку найближчих, від переоцінювання стосунків із тими, до кого ми прив’язані. Він каже: «”Хто Моя мати та Мої брати?” І, поглянувши довкола себе на тих, які сиділи навкруги, каже: “Ось Моя мати та Мої брати! Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати”».

Коли ми відчуваємо, що Ісус нас любить такою ж сильною любов’ю, як мати любить свою дитину, а дитина — матір, ми повертаємося до свободи й радості життя. Ця внутрішня свобода не суперечить любові до близьких. Адже Ісус ставить важливу умову: виконання Його волі, яка в остаточному розрахунку є щастям і для наших близьких.