Урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Свято і традиції

День, коли Церква згадує перехід Божої Матері із землі до небес — особливе свято для християнських народів.

Урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, яке відзначається Католицькою Церквою 15 серпня, своїм корінням сягає п’ятого століття і широко поширена в усьому християнському світі. Водночас, слід зазначити, що Новий Завіт ніколи не згадує про останні дні життя, смерті та Внебовзяття Пресвятої Богородиці. Не існує Її могили, мощей та реліквій, пише Vatican Nes.

Культ Божої Матері та свято Її Успіння

Літургійний культ Пресвятої Богородиці починається від Ефеського Собору (431 року), який окреслив догму про її Богоматеринство. У творах святих Отців до четвертого століття немає нічого про успіння Богоматері. Лише після IV сторіччя на основі передання церковні письменники починають писати про останні хвилини життя Пресвятої Богородиці. На Заході пише про це святий Григорій Турський, на Сході — єрусалимський патріарх Модест, святий Андрій Критський та святий Іван Дамаскин. Наприкінці VII і з початку VIII сторіччя церковні письменники починають звертати увагу не тільки на Її чудесне успіння, але й на Її вознесіння на небо з тілом та душею.

В VI сторіччі це свято отримує назву Успіння Пресвятої Богородиці. На Заході під впливом Сходу воно з’явилося дещо пізніше. Його прийняли у Римі за часів Папи Сергія І (687-701), а з Риму він перейшов до інших країн.

Від Першого Ватиканського Собору (1869-1870) у Римо-католицькій Церкві дедалі більше висловлювались побажання проголосити догмою загальну віру Церкви в чудесне Успіння і Внебовзяття Пресвятої Богородиці. Це завдання, узагальнивши думки всіх єпископів Католицької Церкви, взяв на себе Папа Пій XII, який 1 листопада 1950 урочисто проголосив догмою віри, що «Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія, сповнивши біг Свого земного життя, була взята з тілом і душею до небесної слави».

Східне християнство називає це свято Успінням Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії, а західне християнство — Внебовзяттям Пресвятої Діви Марії. У двадцятці країнах світу, серед яких Італія, це свято відзначається також і на державному рівні. У марійних санктуаріях всього світу збираються тисячі прочан.

Традиції та звичаї

У різних країнах світу із святом Внебовзяття пов’язані різноманітні звичаї та традиції. Загально існує традиція в цей день приносити зілля, квіти та перші плоди нового врожаю в дар до храмів і каплиць, присвячених Внебовзяттю. Свято супроводжується урочистими богослужіннями, церковними процесіями і театральними дійствами.

У Польщі та багатьох інших європейських країнах цей день часто називають святом Богоматері Зільної і в храмах посвячують зілля, квіти, снопи пшениці. Квіти та зілля у цей день посвячують також і в Україні. Як же виник цей звичай?

Існує передання, що за три дні перед Успінням Архангел Гавриїл сповістив Пречистій Діві Марії про Її перехід у вічність. Того дня в Єрусалимі зібралися всі апостоли, які проповідували в різних частинах світу. Запізнився лише святий апостол Тома. За душею Своєї Матері з’явився Ісус Христос у супроводі ангелів і святих, а апостоли під спів гімнів віднесли Її тіло до гробу і три дні не відходили від нього. На третій день з’явився апостол Тома і бажав попрощатися з Божою Матір’ю. Коли ж гробниця була відкрита, то замість тіла Пресвятої Богородиці апостоли знайшли квіти та похоронні пелени. Тоді вони здогадалися, що не тільки душа, але й тіло Пресвятої Богородиці було взято на небо. На згадку про цю подію в урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії після Служби Божої посвячують квіти та зілля.

Посвячення зілля не означає язичеського поклоніння зіллю –– це один із засобів освячення самої людини. Молитва благословення зілля і квітів на цей день передбачає використання цього зілля, квітів і плодів людьми та тваринами. У цій молитві священик просить Бога, щоб Він Своїм благословенням вчинив усе це цілющим та щоб воно також охороняло від недуг та всякого зла. Не люди проходять до храму заради зілля, а зілля посвячується у храмах заради людей!

Внебовзяття у Німеччині

Як і в Україні, у південній частині Німеччини в урочистість Внебовзяття посвячують зілля. Вірні приносять до храмів великі декоративні барвисті букети. Вони складаються з цілющих трав, кількістю від 7 до 77. Найпоширенішими серед них є звіробій, ромашка, полин, чортополох, валеріана, лаванда, розмарин, а також кріп, м’ята, шавлія та інші запашні рослини. У центрі букетів, як скіпетр, поміщають дивину, яку називають також коров’як. Збирання цілющих трав проходить дуже урочисто, цілими родинами чи церковними громадами. Складання цих букетів відбувається згідно з прадавніми звичаями.

Під час обряду посвячення зілля і квітів в піснях оспівують Пречисту Діву як «лілею в долині» та «квітку полів». Посвячене зілля з пошаною зберігають у засушеному вигляді. Існує звичай класти його у труну когось з померлих сусідів чи родичів.

З незапам’ятних часів Пречиста Діва Марія є небесною покровителькою урожаю фруктів і овочів. Німецьке прислів’я каже, що «коли в день Внебовзяття світить сонце», то це означає, що Пречиста Діва Марія благословляє небо і землю, флору і фауну та «можна сподіватись щедрого врожаю фруктів і солодкого винограду».

У Німеччині свято Внебовзяття започатковує так звану «Марійну тридцятку», тобто богослужіння, молитви і процесії, які відбуваються у храмах, особливо присвячених Діві Марії, і тривають тридцять днів. Протягом цього часу припадають ще два марійні свята — 8 вересня — народження Пресвятої Діви Марії, і 12 вересня — Пресвятого імені Марії.

Благословення зілля і трав підкреслює, що людям потрібна оздоровлююча сила природи. Християнство має багату традицію лікування зіллям і травами, згадати хоча б святу Гільдеґарду Бінґенську, що жила між 1098-1179 роками, черницю, яка не тільки заснувала численні монастирі, але й була визначним богословом, письменницею, проповідницею. Папа Бенедикт ХVІ 2012 року проголосив її «Вчителем Церкви». Велику увагу Гільдеґарда приділяла траволікуванню і, взагалі, натуропатії. До наших днів дійшло біля двох тисяч її рецептів. Її книжки перевидані багатьма мовами і користуються великою популярністю.

В Італії

Свято Внебовзяття в Італії святкується дуже урочисто, з урочистими процесіями і багатовіковими народними традиціями. Наприклад, у середньовічному містечку Сієні, що в регіоні Тоскана, 16 серпня навколо головної міської площі, засипаної з цієї нагоди піском, відбуваються кінні змагання, які мають назву Паліо дель Ассунта. Костюмовані перегони організовують на спогад 1260 року, коли через постійні війни місто переживало великі лиха. Мешканці віддали себе під покров Пресвятої Богородиці й змогли перемогти у важкій битві за незалежність від Флоренції. Відтоді на честь Пресвятої Богородиці відбуваються ці кінні перегони, а переможець отримує паліо-прапор з оксамитної тканини з вишитим образом Внебовзяття Пресвятої Марії.