Під час чергової загальної аудієнції Святіший Отець розпочав роздуми над другою Божою заповіддю, наголошуючи на тому, що всі можуть призивати святе ім’я Господа, який є вірною та милосердною Любов’ю.
«Брати на себе Боже ім’я» заохотив вірних Папа Франциск під час загальної аудієнції у середу, 22 серпня 2018 р., продовжуючи цикл повчань про Божі заповіді, повідомляє Vatican News.
Під час шостої зустрічі на цю тему він розпочав роздуми над Другою заповіддю, які зосередилися на двох біблійних читаннях. Це слова з Книги Виходу: «Не призиватимеш імені Господа, Бога твого, марно, бо не пустить Господь безкарно того, хто призиває Його ім’я марно», та з Євангелія від Йоана: «Праведний Отче! […] Я об’явив їм Твоє ім’я, і об’являти буду, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них перебувала, – а Я в них!».
Очевидне значення та послівний аналіз
Святіший Отець розпочав із пояснення тексту заповіді, як він записаний у Книзі Виходу: «Не призиватимеш надаремно ім’я Господа, твого Бога».
«Цілком правильно прочитуємо ці слова як заохочення не ображати Боже ім’я та уникати його неслушного використання. Це зрозуміле значення приготовляє нас до більшого поглиблення цих цінних слів», — зазначив Папа, переходячи до послівного розгляду речення.
«Не призиватимеш» перекладає те, що єврейською та грецькою звучить як «не братимеш на себе». Слово «надаремно» є зрозумілішим та вказує на «порожнечу», на те, що є оболонкою, порожньою всередині, формою, позбавленою змісту. Це «характеристика лицемірства, формалізму та брехні». Ім’я у Біблії — це «внутрішня правда про речі, і насамперед про особи», та часто «представляє місію». Наприклад, Аврам чи Симон отримали нові імена як вказівку на «переміну напрямку їхнього життя». А «по-справжньому знати Боже ім’я» — це провадить до переміни життя, як сталося з Мойсем.
Охрещені в Боже ім’я
«У єврейських обрядах Боже ім’я урочисто проголошується в День Великого Прощення і народ отримує прощення, бо через ім’я входить у контакт із життям самого Бога, який є милосердям», — сказав Папа.
Отож, «узяти на себе Боже ім’я» означає «взяти на себе Його дійсність, увійти в тісні та насичені стосунки з Ним». А для нас, християн, ця заповідь є нагадуванням про те, що ми охрещені «в ім’я Отця, Сина і Святого Духа», як ми це щоразу стверджуємо, коли «робимо на собі знак святого хреста», аби проживати свої щоденні дії «у відчутному та дійсному сопричасті з Богом, тобто в Його любові».
У цьому контексті Святіший Отець знову наголосив на важливості того, щоб батьки навчили дітей гідно і правильно робити знак святого хреста. «Навчіть їх робити його в ім’я Отця, Сина і Святого Духа. Це перший акт віри дитини», — сказав він. Папа нагадав присутнім, що це «домашнє завдання» для них, і перепитав, чи вони його виконають.
Засторога від лицемірства й формалізму
«Можемо запитати себе: чи можливо брати на себе Боже ім’я в лицемірний спосіб, як формальність, надаремно? Відповідь, на жаль, ствердна: так, це можливо. Існує можливість жити фальшивими стосунками з Богом», — сказав Франциск. Він зауважив, що Ісус говорив так про законовчителів, які «говорили про Бога, але не чинили Божої волї». А тому Христос радив робити те, що вони кажуть, але не те, що вони роблять… Отож, ця заповідь є «заохоченням до стосунків із Богом, які будуть не фальшивими, а позбавленими лицемірства». Адже доки «не ризикнемо жити з Господом», переконавшись, «що у Ньому перебуває життя», — займатимемося лише теорією.
Християнство, що доторкається серця
Таким, за словами Папи, є християнство, яке «торкається серця», дає змогу «зустріти Бога». Чому святі спроможні порушити серце? Вони ж не лише говорять, але викликають зворушення: «наше серце тремтить, коли до нас промовляє свята людина». «Вони спроможні на це, бо у святих бачимо те, — пояснив Наступник святого Петра, — чого наше серце глибоко прагне: автентичність, справжні стосунки, радикальність. І це можемо також побачити у тих “святих по сусідству”, якими є, наприклад, численні батьки, що дають дітям приклад послідовного, простого, чесного і великодушного життя».
«І якщо помножуватиметься кількість християн, які без фальшу беруть на себе Боже ім’я, — вів далі він, — здійснюючи, таким чином, перше прохання молитви “Отче наш”, що звучить: “нехай святиться ім’я Твоє”, — тоді благовість Церкви буде більше почута і виявлятиметься вірогіднішою. Якщо наше конкретне життя виявляє Боже ім’я, то можна побачити, яким прекрасним є Хрещення і яким великим даром є Пресвята Євхаристія! Якою витонченою буде єдність між нашим тілом і Христовим Тілом: Христос перебуває в нас, в ми — у Ньому. В єдності! Це не лицемірство, але — істина. Це означає не говорити чи молитися як папуга, але молитися серцям, любити Господа».
Кожен може призивати Боже ім’я
Завершуючи, Святіший Отець звернув увагу на те, що після Христового хреста вже «ніхто не може зневажати себе і думати лихе про своє життя». «Ніхто й ніколи! Хоч би що накоїв!» — наголосив він, адже «ім’я кожного з нас — на Христових раменах». І тому «вартує брати на себе Боже ім’я», адже Господь узяв на себе наше, «разом зі злом, що є в нас», аби «простити нам». Цією заповіддю Він каже нам: «Візьми Мене на себе, бо Я взяв тебе на себе».
«Кожен може призивати святе ім’я Господа, який є вірною та милосердною Любов’ю, хоч би в якій ситуації він перебував. Бог ніколи не скаже “ні” серцю, яке щиро Його призиває», — підсумував Папа, ще раз нагадавши про «домашнє завдання» навчити дітей правильно робити знак святого хреста.
фінансово.
Щиро дякуємо!
