«День відпочинку». Такою була тема чергової катехези Папи Франциска, присвяченої Божим заповідям. Роздумуючи над третьою з-поміж них, він поділився думками про те, коли людське життя є щасливим.
«Подорож Декалогом сьогодні привела нас до заповіді щодо дня відпочинку. Здається, що це легка для виконання заповідь, але це помилкове враження». Так сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою катехезу з нагоди загальної аудієнції, що у середу, 5 вересня 2018 р., відбулася на площі святого Петра у Ватикані, повідомляє Vatican News.
Чи ми вміємо відпочивати по-справжньому?
Святіший Отець пояснив, що «відпочивати по-справжньому» не так просто, оскільки існують «фальшивий і справжній відпочинок». Тож слід навчитися їх розрізняти. Папа зауважив, що сучасне суспільство — «спрагле розваг і канікул». Сьогодні розквітає «індустрія розсіяності», а реклама змальовує ідеальний світ як «великий парк атракціонів, у якому всі розважаються».
«Сьогодні центр привабливості панівної концепції життя полягає не в діяльності та активності, але у втечі. Заробити, щоб розважатися, вдовольнятися. Образом для наслідування є успішна людина, яка може дозолити собі різні та широкі простори для шукання приємності. Однак, — зауважив Наступник святого Петра, — ця ментальність провадить до невдоволеності життям, яке втрачає чутливість від розваг, що не є відпочинком, але відчуженням і втечею від дійсності. Людина ніколи не відпочивала так, як відпочиває сьогодні; однак людина ніколи не відчувала такої порожнечі, яку відчуває сьогодні!»
Відпочинок у світлі Декалогу
Як зауважив Папа, слова Декалогу вказують на суть справи, проливаючи «інше світло на те, чим є відпочинок». Заповідь вказує на мотивацію: Господь шість днів творив небо, землю та море й усе, що в них, але сьомого дня відпочив. Це також є посиланням на кінець створення, коли Бог побачив, «що все було дуже добре». І тоді розпочався день відпочинку, «який є радістю Бога з огляду на те, що Він створив», день «споглядання та благословення».
«Чим, отже, є відпочинок, згідно з цією заповіддю? Він є моментом споглядання та прослави, а не втечі. Це час для того, щоб поглянути на дійсність та сказати: яке ж прекрасне життя! Відпочинкові як втечі від дійсності Декалог протиставляє відпочинок як благословення дійсності», — сказав Святіший Отець. Для нас, християн, центром Господнього дня є Євхаристія, яка означає «складання подяки». Мова про день, призначений на те, щоб сказати Богові: «Дякую!»
Таким чином, неділя це день, призначений не на те, щоб «скасувати інші дні», але на те, щоб «згадати їх, благословити і примиритися з життям». Відомо, що чимало людей, які мають нагоду для розваг, «не живуть у мирі зі своїм життям». Тож неділя є тим днем, щоби примиритися з життям, сказати: «Життя — цінне, воно нелегким, іноді болюче, але — цінне».
Мир обираємо, його неможливо нав’язати
Як зазначив далі Наступник святого Петра, «бути введеними» у справжній відпочинок — це «Боже діло в нас», але воно вимагає віддалитися від прокльону та його чарів. Адже дуже легко «схилити своє серце до нещастя, підкреслюючи мотиви невдоволення». Благословення й радість «включають відкритість на добро, що є дорослим порухом серця».
«Мир слід обирати, його неможливо нав’язати чи випадково знайти. Віддаляючись від гірких складок свого серця, людина потребує примиритися з тим, від чого втікає. Необхідно примиритися з власною історією, із фактами, яких не приймаємо, з непростими частинами свого життя», — зазначив Папа. Далі він наголосив, що «справжній мир полягає не в переписуванні своєї історії, але в її прийнятті та цінуванні», та заохотив слухачів відповісти у своєму серці на запитання: «Чи я примирився зі своєю історією?»
Коли життя стає прекрасним?
«Скільки ж то разів ми зустрічалися з недужими християнами, які втішили нас спокоєм, якого немає в гедоністів і в тих, хто насолоджується життям! Як же часто ми зустрічали простих і бідних людей, які радіють малими благодатями зі щастям, якому відома вічність!» — зауважив Святіший Отець, підсумовуючи:
«Коли життя стає прекрасним? Тоді, коли починаємо думати про нього добре, хоч би якою була наша історія. Коли відкриваємо шлях для дару сумніву: того, що підозрює, що все є благодаттю, — й ця свята думка розбиває внутрішні стіни невдоволення, започатковуючи справжній відпочинок. Життя стає прекрасним тоді, коли ми відчиняємо серце Божому провидінню та відкриваємо, що правду говорить псалом, стверджуючи: “Лише у Бозі душа моя має спочинок” (Пс 62,2)».
фінансово.
Щиро дякуємо!
