Роздуми над Першим читанням на четвер І тижня Адвенту
Того дня в землі Юдейській
буде співатися ця пісня:
«Є у нас міцне місто;
мури й вали Він нам дав,
щоб нас врятувати.
Відчиніть ворота!
Нехай увійде праведний народ,
який вірність зберігає.
Його дух непорушний,
він зберігає глибокий мир,
бо на Тебе уповає!
На Господа покладайтесь повіки,
бо Господь – скеля вічна,
адже Він принизив тих,
хто жив на узвишшях;
скинув високе місто,
скинув його на землю,
жбурнув у порох:
ноги вбогих, стопи нужденних
його топчуть».
Іс 26,1-6
Знову пророк Ісая. І говорить про майбутнє місто, яке Бог укріплює для захисту й безпеки тих, хто входить до нього через власну праведність і вірність. Господь щось дає від себе, але й ми маємо докласти власних зусиль, щоб увійти під Його опіку. Бо насправді не укріплене місто дає безпеку і «глибокий мир», а Господь, бо це Він «скеля вічна». Можна навіть перекласти 1 вірш так: «Спасіння дав Він замість стін та валів».
Час Адвенту як час поглиблення уповання на Бога. Споглядаючи минуле й сильні втручання Бога в історію, належить заглибитиь у вірність Бога та спертися на Нього. Заради нас Він став людиною, і ми знаємо, ЯК це сталося.
Господи, хочу довіряти Тобі щораз більше! Зміцни місто моєю душі, щоб я міг відчути Твою опіку та захист!
фінансово.
Щиро дякуємо!
