Євагрій пише, що серед усіх думок саме думка гніву найбільше вподібнює людину до демона. Це неймовірно: можливо, ви думали, що ненависть або нечистота демонічніші за гнів?
Доходимо думки, з якої розпочинаємо зовсім новий розділ наших роздумів. Як пам’ятаємо, перші три демони: непоміркованість, нечистота і жадібність представляли нам світ, інших людей, матеріальні речі, іноді речі духовні, як щось, що може задовольнити нашу ненасиченість тут і тепер, тобто перенести створіння, а може навіть і Бога, у площину суто споживацьку.
Людина, яка дивиться на дійсність крізь три перші злі думки, має егоїстичний підхід до світу: належить мені! В принципі, такий погляд — оптимістичний, адже припускає, що заспокоїти такі хворі прагнення можливо. Однак в якийсь момент людина, опанована демоном жадібності, доходить висновку, що те, чого вона прагне, недоступне.
Насамперед — вона не може цього отримати, а по-друге — розуміє, що після «пожирання» однієї речі в ній народжується пожадання наступної; злі думки, як рак, розростаються в ній, ведуть її, як каже Євагрій, аж до межі безумства. Саме в цей момент демон пожадливості передає нас демонові гніву. В нас починає рости ворожість до інших, бо вони не хочуть нам підпорядковуватися; злість проти світу, в якому живемо, бо він не такий, як має бути; розбирає нас гнів на Бога за те, що Він не дає нам того, чого потребуємо; гнів на себе за те, що не можемо впоратися зі своїм життям.
Євагрій пише, що серед усіх злих думок саме думка гніву найбільше вподібнює людину до демона. Це неймовірно: можливо, ви думали, що ненависть або нечистота демонічніші за гнів? Євагрій каже, що той, хто піддається демонові гніву, подібний до того, хто хоче бачити, але власноруч виколює собі очі залізним шипом.
Ця зла думка засліплює, не дозволяє об’єктивно оцінити реальність і підштовхує до найбільш ірраціональних дій, які мають допровадити нас до здобуття того, чого найбільше бажаємо, або до знищення того, чого не можемо отримати. Згідно з «філософом пустелі», люди, які діють під впливом гніву, нагадують сп’янілих, але сп’янілих вином демонів. Це такий вид сп’яніння, який веде до безумства, до погибелі і, врешті, — до падіння в безодню пекла.
Зараз треба зробити дуже важливе уточнення. В загальному розуміння гнів асоціюється у нас зі «злістю на когось» або «роздратуванням». Однак це більш тонке питання. Гнів — це не емоційний стан: те, що мене нервує дитина, яка знову погано поводиться в школі, не є гнівом у тому значенні, якого надає цій думці Євагрій.
Піддатися думці гніву — це значить свідомо підживлювати в собі бажання помсти за заподіяну кривду, не бажати примиритися з тим, хто нас образив, уперто роздумувати над злом, яке нам зробили. З гнівом пов’язане презирство до інших і небажання займатися справами інших.
Читайте також:
Гріх непоміркованості. Коли починається духовна обжерливість?
Два корені, з яких виростає демон смутку
Справжня суть нечистоти
Багатоликий демон жадібності. Тут людина втрачає контроль
фінансово.
Щиро дякуємо!
