«Нещодавно одна з мам написала: йому рік, а я його не люблю, не сприймаю, краще, щоб воно померло… Це невимовний жаль!»
Оля, мама Ясика, про себе пише так: «На щодень я — дружина класного мужчини і мама Ясика, який народився на 28-му тижні вагітності». Їх не оминули проблеми, пов’язані з передчасним народженням. У хлопчика були інсульти III i IV рівня, що викликало водянку мозку і ДЦП.
З огляду на стан здоров’я сина Оля відмовилася від професійної кар’єри. Вона пише: «Від самого початку ми пережили багато чого. Проблеми з зачаттям, боротьба за виношування, тяжкий старт нашого Воїна. До цього набору можемо додати післяпологову депресію, тривожно-фобічний розлад і науку, як любити дитину, що була такою малою, беззахисною — і такою чужою».
В одному з записів на ФБ Оля описала те, що відчувала як мама хворої дитини:
«Кожний з батьків дитини неповносправної, хворої або передчасно народженої проходить етапи скорботи. Так — скорботи. Ви правильно прочитали. Батьки переживають жаль, шок, недовіру. Вони заперечують діагноз. Не сприймають ситуацію цілком. Часто не сприймають і дитину. Нещодавно одна з мам написала: йому рік, а я його не люблю, не сприймаю, краще, щоб воно померло…
Почуття скорботи описати неможливо. Раптом розпалися вщент усі плани, пов’язані з дитиною. Вона не буде лікарем, не вивчить китайську… Часто треба посвятити сто відсотків уваги такій дитині, відмовитися від праці. З’являються взаємні звинувачення. Шукання винних лікарів.
Після шоку наступним етапом є депресія, неврози. Я з неврозом боролася довго. Надто довго. З’являються страхи за майбутнє дитини. Постійне роздумування про майбутнє не провадить ні до чого доброго. Ти не зосереджуєшся на “тут і тепер”. Життя збігає.
Останній етап — акцептація, примирення зі втратою. Акцептація провадить до креативного мислення. Вона дозволяє діяти і думати не тільки про дитину, але й про себе. У когось весь процес скорботи триває кілька днів, у когось — тижні або й роки. Є люди, які його ніколи не пройшли до кінця. Однак коли завершується етап скорботи після народження дитини з інвалідністю, — розпочинається нове життя. Все набирає барв, з’являються нові плани, мрії… Все повертається до дійсності, в якій тебе так довго не було».
фінансово.
Щиро дякуємо!
