Про парафіяльні відпусти. Чи може їх бути кілька?

В усіх парафіях Католицької Церкви прийнято святкувати та вшановувати своїх покровителів.

Ці свята називають відпустом чи іншим відповідним словом, тобто з цим святом пов’язується благодать відпусту (повної індульгенції). Однак чи все так просто? Чи відповідає ця практика приписам Церкви?

Розпочнемо нашу подорож із Загальних норм літургійного року і календаря, які можна знайти у Вступі до Римського Месалу: «Літургійні святкування, залежно від значення, яке їм надано, діляться на урочистості, свята і спомини» (п.10). В Таблиці пріоритету літургійних днів видно, як літургійні святкування поділяються на три різні групи залежно від їхнього рангу. Якщо уважно вчитатися в цю Таблицю, то можна зауважити, що до урочистостей зараховується «урочистість головного покровителя місцевості або міста»; до свят — «свято головного покровителя регіону, провінції, країни або великої території» та «інші локальні свята певного храму»; до локальних обов’язкових споминів — «спомин покровителя міста, дієцезії, регіону і провінції, країни, великої території та покровителя ордену або громади і чернечої провінції». У цьому останньому разі йдеться про другорядних покровителів (Memoriae Patroni secundarii loci).

Вже з цього можна зрозуміти, що святкування неголовного покровителя не має рангу ні урочистості, ні свята, а лише обов’язкового спомину. Зв’язок із можливістю отримати індульгенцію в день літургійного спомину другорядного покровителя ще не зовсім чіткий, але загальний напрямок уже можна зрозуміти.

1970 року Конгрегація Божого культу і дисципліни Таїнств опублікувала документ під назвою Calendaria Particularia. У ньому говориться про перегляд літургійних календарів партикулярних Церков. Інструкція також говорить про те, що свято головного покровителя має ранг урочистості, а святкування другорядного покровителя має ранг спомину (пп.10, 11). У пункті 34 говориться виразно, що покровителем храму може бути лише один святий, поза винятком святих, які разом згадуються в літургійному календарі. Переглянутий календар помісної Церкви чи Інституту богопосвяченого життя має бути затверджений Святим Престолом і не може бути змінений його без згоди. На завершення ця інструкція стверджує: «Привілеї та права, що суперечать новим літургійним нормам, слід вважати скасованими. Якщо, однак, ординарій вважає за необхідне відновити той чи інший привілей чи право, він може подати запит із зазначенням мотивів цього» (п.48).

У 1973 році та ж Конгрегація публікує Normae de Patronis constituendis. Документ повторює правило, що головний покровитель може бути лише один (п.6) і виключає можливість обрання другорядних покровителів (пп. 5,14).

1997 року Конгрегація Божого культу і дисципліни Таїнств видає Notificazione su alcuni aspetti dei calendari e dei testi liturgici propri. Конгрегація підкреслює, що не вважає потрібним змінювати чинні норми (п.4). Підтверджується правило лише одного головного покровителя та неможливість обрання другорядного покровителя, як це було сказано в Normae de Patronis constituendis (п.21). Відразу після цього документ говорить: «Із цього випливає, що, за відсутності виняткових душпастирських мотивів, недоцільно запроваджувати в партикулярні календарі інші святкування. Такі виняткові випадки вимагають індульту Святого Престолу» (п.22).

Notificatio de titulo ecclesiae Конгрегації Божого культу і дисципліни Таїнств від 1999 року не вносить нічого нового, повторюючи наявні норми.

В «Обряді дедикації храму і вівтаря» зазначається, що «назва храму має бути тільки одна, за винятком тих святих, які згадуються разом у календарі» (п.4). 

Переходимо до питання відпусту, тобто індульгенції. Справа регулюється збіркою Enchiridion indulgentiarum, в якій зібрані декрети Апостольської пенітенціарії, норми щодо індульгенцій та Апостольська конституція Indulgentiarum doctrina папи Павла VI. Перше видання збірки вийшло 1968 року. Сьогодні діє вже четверте видання, 1999 року. В «Нормах щодо індульгенцій» нагадується, що індульгенцію можуть надавати лише ті, кому цю можливість надає закон (канонічне право) або уділяє Римський Понтифік (норма №5, §1). «Жодна інстанція, нижча від Римського Понтифіка, не може передавати іншим право на надання індульгенцій, якщо це не було їй виразно надано Апостольським Престолом» (норма №5, §2). Тут теж описана влада уділення індульгенцій, яку мають дієцезіяльні єпископи, митрополити, патріархи та кардинали.

Дієцезіяльні єпископи можуть уділити частковий відпуст на власній території всім вірним, а також поза власною територією вірним, які належать їхньої юрисдикції (норма №7,°). Окрім цього вони можуть уділяти папське благословення, з яким пов’язана повна індульгенція, тричі на рік у власній дієцезії. Інших прав надання індульгенцій єпископами-ординаріями не передбачено.

Далі Enchiridion перераховує різні можливості отримання повної чи часткової індульгенції. Про індульгенції, пов’язані зі святкуванням покровителів храмів та парафій, говориться у Наданні 33, що носить назву Відвідання святих місць. У §1, що говорить про можливість отримання повної індульгенції для вірного, який побожно відвідує храми і там молиться молитви «Отче наш» та «Вірую», у 5° пишеться: «в парафіяльних храмах

а) в урочистість Покровителя,
б) дня 2 серпня, коли відзначається індульгенція ‘Порціункули’».

6° говорить про можливість отримання такої ж благодаті при відвіданні храму чи вівтаря в день їх освячення. Інших можливостей отримання повної індульгенції цим документом не передбачається.

В Апостольській конституції папи Павла VI Indulgentiarum doctrina, що входить до складу Enchiridion indulgentiarum, знову зустрічаємо цю тему. Папа пише: «В парафіяльних храмах можна отримати також повну індульгенцію двічі на рік, тобто у свято святого покровителя та 2 серпня… Всі інші індульгенції, надані храмам чи каплицям, мають бути якнайшвидше переглянуті» (Норма №15). В кінці папської Конституції згадується цитована нами Норма №15 і уточнюється, що для перегляду індульгенцій дається термін один рік. І додається: «По закінченні двох років з дня набуття чинності цієї Конституції індульгенції, які не були підтверджені, втрачають свою силу».

У підсумку можна сказати, що літургійні приписи Католицької Церкви передбачають лише один відпуст у парафії, з яким пов’язана благодать повної індульгенції. Окремі парафії можуть мати другорядних покровителів, але ранг їхнього святкування обмежується обов’язковим спомином і не пов’язується з повною індульгенцією. Можна називати відзначення другорядних покровителів парафіяльним святкуванням, наприклад, але не відпустом, якщо в цій назві є також і ідея індульгенції. Ніхто, крім Апостольської Столиці, не має влади надавати іншого рангу літургійному святкуванню чи повної індульгенції за відзначення спомину другорядного покровителя. Навіть якщо десь є традиція урочистого вшанування багатьох покровителів, таку практику потрібно привести у відповідність із чинними нормами, щоб не вводити в оману вірних.

Комісія у справах літургії РКЦ в Україні