«Слухати і постити». Послання Папи на Великий Піст

«Слухати і постити. Чотиридесятниця як час навернення» — такою є тема послання Святішого Отця на Великий Піст 2026 року.

Воно було поширене у Ватикані в п’ятницю, 13 лютого; український переклад пропонує Vatican News.

Дорогі браття й сестри!

Великий Піст — це час, коли Церква з материнською турботою запрошує нас повернути таємницю Бога в центр нашого життя, щоб наша віра наново віднайшла свій порив, а серце не відволікалося серед щоденних тривог і розсіянь.

Кожний шлях навернення починається тоді, коли ми дозволяємо Божому слову досягти нас і приймаємо його в слухняності духу. Отже, є зв’язок між даром Божого слова, простором гостинності, який ми йому надаємо, — і переміною, яку воно здійснює. Тому великопісний шлях стає сприятливою нагодою, щоб налаштувати вухо на голос Господа і поновити рішення слідувати за Христом, проходячи з Ним дорогою, що веде до Єрусалима, де звершується таємниця Його страстей, смерті й воскресіння.

Слухати

Цього року я хотів би звернути увагу насамперед на важливість надавати простір Божому слову через слухання, оскільки готовність слухати є першою ознакою, яка виявляє бажання вступити у стосунки з іншим.

Сам Бог, об’являючись Мойсеєві з полум’яного куща, показує, що слухання є характерною рисою Його буття: «Я бачив страждання мого народу в Єгипті і чув його голосіння» (Вих 3,7). Почуте голосіння пригноблених є початком історії визволення, в яку Господь залучає також Мойсея, посилаючи його відкрити шлях спасіння своїм дітям, що потрапили в рабство.

Це Бог, який залучає, який сьогодні досягає також нас думками, що викликають тремтіння Його серця. Тому слухання Божого слова у літургії навчає нас більш правдивого слухання реальності: Святе Письмо робить нас спроможними серед багатьох голосів, що проходять через наше особисте і суспільне життя, розпізнати той голос, що здіймається зі страждання й несправедливості, щоб він не залишився без відповіді. Увійти в цей внутрішній стан сприйнятливості означає дозволити Богу навчати нас сьогодні слухати, як Він сам, — аж до того, щоб визнати, що «становище бідних є криком, який в історії людства постійно кидає виклик нашому життю, нашим суспільствам, політичним і економічним системам і, не в останню чергу, також Церкві».(1)

Постити

Якщо Чотиридесятниця є часом слухання, то піст є конкретною практикою, яка налаштовує на прийняття Божого слова. Справді, утримання від їжі є дуже давньою і незамінною аскетичною вправою на шляху навернення. Саме тому, що залучає тіло, він робить більш очевидним те, щодо чого ми «голодні» і що вважаємо суттєвим для нашого існування. Тому він служить для розрізнення і впорядкування «апетитів», для підтримки пильними голоду і спраги справедливості, вириваючи їх із почуття приреченості, навчаючи їх ставати молитвою та відповідальністю за ближнього.

Святий Августин, із духовною витонченістю, розкриває напруженість між теперішнім часом і майбутнім сповненням, яка пронизує це пильнування серця, коли зауважує: «Протягом земного життя людям належить бути голодними і спраглими справедливості; проте насичення нею належить до іншого життя. Ангели насичуються цим хлібом, цією їжею. Люди ж, навпаки, відчувають голод її, всі спрямовані на прагнення її. Саме це спрямування в прагненні розширює душу, збільшує її спроможність»(2). Піст, якщо розглядати його в цьому сенсі, дає нам змогу не тільки дисциплінувати прагнення, очищати його і робити вільнішим, але й поширювати його, щоб це прагнення було звернене до Бога і спрямоване на діяння добра.

Однак щоби піст зберіг свою євангельську істину й уникнув спокуси гордості серця, його завжди слід переживати у вірі та смиренні. Він вимагає залишатися вкоріненим у спілкуванні з Господом, бо «не постить по‑справжньому той, хто не вміє живитися Божим словом»(3). Як видимий знак нашого внутрішнього зусилля позбуватися, з допомогою благодаті, гріха і зла, піст повинен включати також інші форми умертвіння, спрямовані на те, щоб ми набули більш поміркованого способу життя, бо «тільки стриманість робить християнське життя сильним і справжнім»(4).

Тому я хотів би заохотити вас до дуже конкретної і часто недооціненої форми стриманості, а саме до утримання від слів, які ображають і ранять нашого ближнього. Почнімо роззброювати мову, відмовляючись від гострих слів, від поспішних суджень, від того, щоб говорити зле про тих, хто відсутній і не може захиститися, від наклепів. Натомість намагаймося навчитися зважувати слова і плекати ввічливість: у родині, серед друзів, на робочому місці, у соціальних мережах, у політичних дебатах, у засобах комунікації, в християнських спільнотах. Тоді багато слів ненависті поступляться місцем словам надії та миру.

Разом

Врешті, Великий Піст підкреслює спільнотний вимір слухання Божого слова і практики посту. Святе Письмо також підкреслює цей аспект різними способами. Наприклад, у книзі Неємії розповідається, що народ зібрався слухати прилюдне читання книги Закону і, постячи, приготувався до визнання віри та поклоніння, щоб поновити завіт із Богом (пор. Не 9,1‑3).

Подібним чином, наші парафії, сім’ї, церковні групи та чернечі спільноти покликані під час Чотиридесятниці ступати спільним шляхом, на якому слухання Божого слова, а також голосіння вбогих і землі, ставатиме формою спільного життя, а піст підтримуватиме справжнє покаяння. У цьому контексті навернення стосується не тільки сумління окремої людини, але й стилю стосунків, якості діалогу, здатності відкритися на запитання, які ставить реальність, і розпізнавати те, що насправді спрямовує прагнення, як у наших церковних спільнотах, так і серед людства, спраглого справедливості та примирення.

Возлюблені, просімо про благодать Великого Посту, яка зробить наше вухо більш чутливим до Бога і до останніх. Просімо про силу посту, який проходить також через мову, щоб поменшало слів, які ранять, і зростав простір для голосу іншого. І докладаймо зусиль, щоб наші спільноти ставали місцями, де голосіння стражденних знаходить прийняття, а слухання породжує шляхи визволення, роблячи нас більш готовими і старанними у сприянні побудові цивілізації любові.

Від серця благословляю вас усіх і ваш великопісний шлях.

Дано у Ватикані, 5 лютого 2026, спомин святої Агафії, діви і мучениці.

ЛЕВ PP. XIV

(1)Апостольське напоумлення Dilexi te (4 жовтня 2025), 9.
(2)Св. Августин, Про користь посту, 1,1.
(3)Бенедикт XVI, Загальна аудієнція (9 березня 2011).
(4)Св. Павло VI, Загальна аудієнція (8 лютого 1978).