Чому про Бога потрібно нагадувати віруючим?

Роздуми над Божим словом на суботу ХХХІІ Звичайного тижня, рік І

Мудр 18,14­16; 19,6­9

Тоді, як мирна тиша все повила, і ніч, поспішаючи, досягла половини свого бігу, Твоє всемогутнє слово з неба, з царських престолів, як невблаганний воїн, грянуло в осередок пропащої країни, несучи гострий меч — твій невідкличний наказ. Стало воно там, і все сповнило смертю. Воно торкалось неба і проходило землею. Бо все творіння, підлягаючи Твоїм наказам, перетворилося знов у своїй природі, щоб Твої діти збереглися цілі. І видно було хмару, що отіняла табір, і суху землю, що виринала звідти, де раніш вода стояла. Червоне море стало битим шляхом, зеленою рівниною — буруни могутні. Ним увесь народ пройшов, під захистом руки Твоєї, оглядаючи дивні чудеса. Вони паслися, наче коні, стрибали, мов ягнята, славлячи Тебе, Господи, що врятував їх.

В 11­19 розділах Книги Мудрості Соломона говориться про чудесні й могутні справи Божі, коли Він рятував ізраїльтян від єгипетського рабства. Навіщо автору треба було згадувати для сучасників історію Виходу, допоможе зрозуміти заглиблення в контекст.

Книга Мудрості Соломона написана в 1-му столітті до Р.Х. в александрійській юдейській спільноті в Єгипті. Тих, хто належав до цієї спільноти, оточували язичники, які розмовляли грецькою, а їхня культура і традиції були для юдеїв загрозою втратити віру. Тому автор Книги Мудрості, натхнений Божим Духом, відчував необхідність нагадати народові про живого Бога та Його справи.

Ми також знову й знову чуємо біблійні історії на Святій Літургії та самі про них читаємо у Біблії. І цього ніколи не буде забагато. Бо, як і євреї, що жили в Александрії, ми оточені багатьма людьми, які не вірять у Бога. Або якщо й вірять, то не так, як християни, які бачать Бога як Господа справедливого і водночас милосердного. Якщо ми не будемо регулярно згадувати про Бога і те, що Він зробив для нас, то ризикуємо втратити свою ідентичність під впливом довколишнього світу. Це ще одна причина, чому так важливо часто брати участь у Святій Месі. В Літургії Слова ми слухаємо Бога, який нас любить і називає своїм народом. А коли приймаємо Тіло і Кров Христа — можемо, як автор Книги Мудрості, бачити «дивні чудеса».

«Отче, допоможи не забувати, який Ти великий і могутній! Дай мені бачити Твої дивні чудеса, що зміцнюють мою віру!»

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.