Роздуми над Словом Божим на понеділок VI Великоднього тижня
Діян 16, 11–15
Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь, звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії — (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті. Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися. А слухала нас одна жінка, на ім’я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові. Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі». І примусила нас.
Сьогоднішній фрагмент із книги Діянь Апостолів розповідає про навернення Лідії. Під час проповіді апостола Павла одна жінка, «купчиха кармазином», повірила в Ісуса Христа (Діян 16, 14). Чому ця подія стала гідною того, щоб увійти до Святого Письма? Справа в тому, що Лідія, не зволікаючи, прийняла Хрещення сама і привела до цього таїнства всю свою сім’ю. Потім вона запросила до власного будинку Павла та його супутників і наполягала, щоб вони зупинилися в неї! Відповідь Лідії на Боже слово нагадує поведінку апостолів, котрі почули слова Христа: «Ідіть за Мною» — і пішли за Ним. А те, що відбувалося потім, схоже на дії митаря Леві, котрий запросив Ісуса до свого будинку і став апостолом Матеєм. Ці паралелі спонукають нас придивитися до Лідії.
Чому, на відміну від інших слухачів, ця жінка навернулася до Бога? Це таємниця. Та є підказка, важлива деталь, яку помітив автор книги Діянь Апостолів: «Лідія, купчиха кармазином, шанувала Бога і слухала» (пор. Діян 16, 14). Насамперед, вона вміла уважно слухати, і тому слова Павла не пройшли повз її вуха та серце. Далі Святе Письмо говорить, що Лідія, хоча і не була юдейкою, шанувала Бога. Це свідчить про те, що вона вже шукала істинного Бога, а Він діяв у її серці, оберігаючи від язичницьких псевдобогів. І коли Павло почав говорити про Ісуса Христа, серце Лідії було готове зробити наступний крок. Отже, крім дару Божої благодаті, ми бачимо ще два елементи, які вплинули на гарне продовження цієї історії: здатність слухати і бажання поклонятися істинному Богові.
Господь, безсумнівно, хоче, щоб і наші історії так само мали добрий розвиток. Як колись Бог діяв у душі Лідії, так Він працює і в нашому житті, невпинно шукаючи способу пом’якшити наше серце. Тому дуже важлива наша відкритість і готовність слухати Його слово. Зверніть увагу, що Павло та його супутники зустріли Лідію, коли просто шукали місце для молитви. Ми ніколи не знаємо, коли і де Господь прийде до нас. Для того, щоб іти дорогою Божого Царства, треба не стільки напружуватися й шукати, скільки виявляти довіру та смирення. Будь готовим у будьякий момент залишити все, що робиш, і піти туди, куди Бог покличе тебе.
«Отче, зроби мене здатним слухати і виконувати Твоє слово».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.