Одні мають такі вразливі радари, що поглинають емоції інших, як губка, другі — зовсім не усвідомлюють, який стан вони викликають у своїх близьких через те, що переживають самі.
Ми постійно впливаємо одні на одних. Що можна зробити, щоби цей вплив не був деструктивним?
Якщо в повному людей приміщенні хтось почне злитися і метушитися, то інші, швидше за все, теж відчують напруження. Коли хтось жартує і починає сміятися — велика ймовірність, що інші також усміхнуться.
Емоції інших
Отець Кшиштоф Ґживоч казав, що люди налаштовуються одні на одних. Є такі, чиї слова і вчинки можуть нас серйозно засмутити, і такі, чия присутність впливає на нас заспокійливо та підтримує якість нашого життя. І попри те, що такий самий вплив можуть мати і природа, й краса, і культура, «серце найглибше налаштовується тільки біля серця — не лише людського».
Коли ми про це не знаємо, емоції інших людей передаються нам несвідомо і ми можемо не уявляти, звідки береться наше роздратування, пригноблення чи виснаження. Є концепція, що, наприклад, «слухання нарікань нищить мозок»; але я думаю, що нам шкодить не обов’язково слухання, а те, що ми не замислюємося над тим, як це на нас впливає.
Щоби легше справлятися з впливом емоцій інших, ми можемо використати важкі ситуації як тренування. Коли я з кимось, хто мене розчаровує, то можу почати від скерування уваги на себе. І спостерігати, що в мені відбувається, коли хтось підвищує голос або багато нарікає чи має претензії.
Можна уявити собі радіо з ручками і приглушити в голові «передачу» цієї людини та «зробити гучнішим» те, що відкликається в мені, починаючи від тіла. «Я відчуваю напруження в діафрагмі». «Стискаю щелепи». «Відчуваю пригнічення».
У такі моменти намагайтеся пам’ятати, що ви — окрема особистість, а емоції іншої людини розповідають щось про неї: її потреби, цінності, переконання. Якщо хтось каже: «Мені тут нічого не подобається», то це не значить, що все тут огидне. Можливо, тут ніщо не відповідає його смакам; може, у нього болить зуб; а може, він хоче розповісти про своє незадоволення життям, історія якого дуже стара і не вислухана.
Завжди є вибір
Також ви завжди можете вибирати, чим хочете займатися і на що маєте ресурси — оскільки йдеться про дорослих людей, а не дітей, які самі не можуть дати собі раду зі складними емоціями та потребують нашої допомоги. Якщо якийсь інший дорослий біля нас розлючений або сумний, то можемо перевірити, наскільки важливі для нас ці стосунки або скільки маємо простору і сил, щоб бути до нього емпатичним. Можемо сказати, що чуємо його злість або смуток. І запитати, чого він потребує і що може його підтримати.
Можна також попросити людей навколо змінити тему. «Будь ласка, не розмовляймо про політику, бо ми всі зараз роздратовані». «Не псуймо собі день розповідями про аварії на дорогах». Можемо також вийти з ситуації, яка нас засмучує, фізично — віддалитися. Мені дуже подобається сцена з фільму «Керрі Пілбі», в якій героїня залишає новорічну вечірку, кажучи, що вичерпала свій ліміт перебування в товаристві. Попри те, що настрій був веселим, вона почувалася погано в натовпі й шумі, взяла відповідальність за своє самопочуття й захистила себе від перевантаження.
Також добре перевіряти, що ми самі передаємо оточенню. Музика наших розповідей, зауважень і зітхань надихає чи засмучує? Чи нам усім краще, чи набагато гірше? Чи ми впевнені, що інша людина має бажання слухати про наші труднощі? Чи вміємо самі передати те, що переживаємо, так, щоб той, інший, не посивів?
А коли помічаємо, що викликаємо в інших напруження, то добре про нього в собі подбати. Дослідити, звідки воно взялося і про які потреби говорить. Ігнорування та нерозуміння не тільки передається оточенню, а й зростає. І може призвести до такого напруження в нас і навколо нас, що його наслідки потім значно важче опанувати, ніж коли ми близько одні до одних та уважні до того, що переживаємо.
фінансово.
Щиро дякуємо!
