Питання: В чому суть Фатімських таємниць? Чому Богородиця просить про відшкодування за гріхи, адже Ісус склав цю жертву раз і назавжди?
Відповідає Vatican News:
Фатімськими таємницями називають шерег послань, переданих Церкві у переказі трьох пастушків — Жасінти, Лусії та Франсішку, свідків фатімських об’явлень Божої Матері. Ці явища належать до так званих приватних об’явлень, визнаних Церквою. Суть розповідей фатімських провидців — у турботі Пресвятої Діви Марії про долю людства, якому загрожували різноманітні катастрофи. Щоб уникнути їх, необхідні покаяння, молитва Розарію і посвячення людей Її Непорочному Серцю. Пресвята Діва також просила про будівництво каплиці на Її честь, щоби та стала метою паломництва для бідних, стражденних та каяників.
Ці послання Пресвятої Діви тривалий час не були відомі широкому загалу і обмежувалися околицями маловідомого селища в окрузі Фатіма. Ця назва асоціювалася хіба що з іменем Магомета.
1919 року почали зводити каплицю Об’явлень Божої Матері. Лише 1930р. єпископ Леїрії проголосив видіння дітей із Кова-да-Ірія такими, що заслуговують на довіру, затвердивши своїм пастирським авторитетом ушанування Пресвятої Діви Марії Фатімської. 13 травня 1931р. португальський єпископат, згідно із закликом Богоматері, вперше присвячує Португалію Непорочному Серцю Марії. 1942 року в спеціальному радіопосланні папа Пій ХІІ присвячує Її Непорочному Серцю весь світ, а 7 липня 1952р. — всі народи Росії, як просила Богородиця в Фатімі.
Справді, під час першого об’явлення дітям Пресвята Діва Марія запитала: «Чи хочете ви скласти Богу в жертву всі страждання, які Він вам пошле, як відшкодування за гріхи, якими Його образили, щоб випросити навернення грішників?» Юні ясновидці відповіли ствердно, і Фатімська Пані додала: «Отже, ви маєте багато страждати, але Божа благодать буде вам втіхою».
Про яке відшкодування йдеться, якщо Ісус Христос уже склав цю жертву раз і назавжди? Без сумніву, ці слова варто тлумачити у світлі сказаного апостолом Павлом у Посланні до колосян: «І доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, що воно Церква» (Кол 1, 24б). Тлумачення цих слів ми знайдемо в енцикліці папи Пія ХІІ «Mystici corporis» (1943). «Не варто вважати, — читаємо в тексті цього документу, — що Христос, наш глава, займаючи такий високий стан, не потребує сприяння свого Тіла, бо те, що св.Павло каже про людський організм, стосується містичного тіла: «Не може сказати голова ногам: “Ви мені не потрібні..”» Цілком очевидно, що віруючі у Христа безумовно потребують допомоги Божественного Відкупителя, бо Він сам сказав: «Без Мене нічого чинити не можете ви» (Йн 15,5). Бо, за словами апостола, будь-яке зростання цього містичного тіла при творенні самого себе відбувається від Христа — Глави. При цьому треба враховувати, хай би яким дивним це здавалося, що Христос потребує допомоги своїх членів. Наш Спаситель, оскільки Він особисто і невидимим чином править Церквою, хоче, щоби члени Його містичного тіла допомагали Йому в справі відкуплення. Так відбувається не через потребу чи слабкість, а швидше через те, що Він так установив для більшої слави своєї Непорочної Нареченої. Саме в той час, коли помирав на хресті, Він заповідав своїй Церкві незліченні скарби Відкуплення, без усякої участі з її боку. Але коли йдеться про розподіл цього скарбу, Він не лише робить справу освячення спільно зі своєю Непорочною Нареченою, а й бажає, щоб ця справа, у відомому розумінні, виникала також і з Її діяння».
Далі Пій ХІІ каже про дуже важливу для нашого розуміння річ: «Насправді змушує здригатися таємниця, яку ніколи неможливо достатньою мірою осягнути, а саме, що спасіння багатьох залежить від молитов і добровільних покаянних вправ членів таємничого Тіла Ісуса, які вони беруть на себе заради цього, а також від допомоги Божественному Спасителю пастирів та віруючих, а особливо батьків і матерів сімейств. Саме в цьому сенсі треба розуміти слова Божої Матері, які Вона сказала 13 травня 1917р.: «Жертвуйте собою за грішників і часто вимовляйте, приносячи будь-яку жертву: “О Ісусе, все це заради Твоєї любові, заради навернення грішників і відшкодування за гріхи проти Непорочного Серця Марії”».
Віруючі особливо виділяють так звану Третю фатімську таємницю. Так сталося тому, що послання, яке традиційно називають «третьою таємницею», було викладено набагато пізніше самих об’явлень, аж 1944р. Його записала с.Лусія, коли була монахинею в Інституті св.Доротеї. Документ було відправлено у Ватикан і з ним ознайомилися всі римські папи від того року та декілька їхніх найближчих співробітників. Від 1957р. документ зберігався в Конгрегації віровчення. Усі послання Пресвятої Діви протягом довгого часу були предметом різноманітних тлумачень богословів, не лише католицьких. Але це, третє, послання не оприлюднювали протягом довго часу, бо в ньому йдеться про катастрофи та пророцтва, які могли потрясти церковне життя. Тому папи, прочитавши послання, повертали запечатаний конверт до Конгрегації.
13 травня 2000р. у Фатімі, у присутності Папи Йоана Павла ІІ, зачитали документ Конгрегації віровчення, підписаний тодішнім кардиналом Йозефом Ратцінґером, де він дає ключ до прочитання Третьої таємниці. «Цей текст, — говориться в документі, — це пророче видіння, яке можна порівняти з видіннями Святого Письма. Вони не описують у фотографічному сенсі деталі майбутніх подій, а узагальнюють і вбирають у себе на одному й тому ж тлі факти у часі; їхній порядок і тривалість не уточнюються. Через це ключ до прочитання тексту може мати лише символічний характер. Фатімське видіння насамперед стосується боротьби атеїстичних систем проти Церкви та християн і описує жахливі страждання свідків віри в останні століття другого тисячоліття. Це нескінченна Via crucis, яку очолюють папи ХХ сторіччя».
«Згідно з тлумаченням пастушків, яке також нещодавно підтвердила с.Лусія, — пише Ратцінґер, — єпископ у білих шатах, який молиться з всіх вірних, — це папа. Він також, з трудом просуваючись до хреста, між трупами мучеників, єпископів, священників, богопосвячених і численних мирян, падає на землю, немовби замертво, від пострілу з вогнепальної зброї». Після замаху 13 травня 1981р. Його Святості було зрозуміло, що материнська рука керувала траєкторією кулі, дозволивши пораненому папі спинитися на порозі смерті. Суть Третьої таємниці, за словами кардинала Ратцінґера, можна узагальнити так: «Ключове слово цієї таємниці — у трикратному вигуку: покута, покута, покута». Для с.Лусії дедалі очевиднішим було, що мета всіх фатімських об’явлень — постійне зростання у вірі, надії та любові; все інше мало привести лише до цього.
Цей заклик Богородиці до покаяння, таким чином, не стосується когось іншого — народів, націй, будь-яких людей чи історичних фактів. Він звернений особисто до кожного з нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
