Греко-католицький календар
Неділя 2-га Великого посту.
Св. муч. Агапія і з ним шести мучч
Апостол
Євр 1, 10 – 2, 3
10 Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса – діло Твоїх рук. 11 Вони загинуть, а Ти стоятимеш; і всі, мов одяг, постаріють. 12 Наче накидку, згорнеш їх, – і як одяг, вони будуть замінені. А Ти – Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця. 13 Кому з ангелів і коли Він сказав: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів підніжком для Твоїх ніг? 14 Хіба не всі вони є духами служіння, які посилаються на служіння задля тих, хто має успадкувати спасіння?
1 Ось чому ми повинні бути надзвичайно уважними до почутого, щоби часом не відпасти. 2 І якщо слово, сказане ангелами, було непохитним, і кожний переступ та непослух отримали справедливу відплату, 3 то як ми уникнемо її, коли знехтуємо таким великим спасінням? Воно мало початок у проповіді Господа і було підтверджене нам тими, хто почув.
Євангеліє
Мр 2, 1-12
1 А коли через декілька днів Ісус прийшов знову в Капернаум, поширилася чутка, що Він удома. 2 І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово. 3 І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо. 4 Не маючи змоги через натовп пробратися до Нього, вони розкрили покрівлю над місцем, де Він був, і, зробивши прохід, опустили носилки, на яких лежав паралізований. 5 Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: Сину, прощаються твої гріхи.
6 Були там деякі книжники, які сиділи й міркували у своїх серцях: 7 Чому Він так каже? Він зневажає Бога! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога? 8 І тут же Ісус, узнавши своїм Духом, що вони собі так міркують, каже їм: Що це ви думаєте в серцях ваших? 9 Що легше: сказати паралізованому «прощаються тобі гріхи», чи сказати «встань, візьми свою постіль і йди»? 10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі. Говорить паралізованому: 11 Кажу тобі: встань, візьми постіль свою та йди до свого дому!
12 І той, узявши постіль, тут же встав і вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: Ніколи такого ми ще не бачили!