В «Історії однієї душі» св.Тереза розповідає про пандемію грипу, яку вона пережила в монастирі. Прочитайте все ще актуальну пораду святої.
«Російський грип» діагностували в Санкт-Петербурзі 1892 року. Він миттєво поширився Європою, а за чотири місяці вже бушував по всьому світу. Тоді від хвороби постраждало 25 млн людей, а померло — мільйон. Історія медицини підтверджує, що захворювання припинилися аж через дев’ять років — 1899 року.
Грип у Лізьє
Пандемія пройшла хвилями. 1892 року вірус поширився Францією і досяг монастиря босих кармеліток у Лізьє, де тоді перебувала 19-річна Тереза. Дівчина вступила до монастиря за чотири роки до цього, 9 квітня 1888р.
У монастирі захворіли майже всі монахині — окрім Терези та двох інших молодих сестер. Здорові монахині взяли на себе усі монастирські обов’язки та опікувалися лежачими хворими, прислуговуючи кожній у її келії.
За короткий час від грипу померли чотири сестри в Лізьє, а св. Тереза мусила зайнятися їхніми похоронами.
Свята Тереза: свідчення сили та віри
Усі ці події та переживання свята описала в «Історії однієї душі». Це урок, який вона приготувала для нас, які століттям пізніше переживаємо подібні обставини. Вона писала:
«За місяць після смерті матері-настоятельки у спільноті вирував грип. Тільки я та дві інших сестри залишилися здоровими. Я ніколи не зможу висловити все те, що я тоді бачила, як виглядало життя і як усе проминає…
День мого дев’ятнадцятиріччя ми відзначили смертю, після якою було дві наступних. У той час я працювала сама в сакристії, оскільки головна сакристиянка була дуже хвора. Я мала підготувати похорони, відчиняти ґрати хору на Месу та інше.
У той час Бог уділив мені багато благодаті сили. Сьогодні я сама себе запитую: як я змогла зробити все це і не відчувати страху. Смерть царювала всюди (…). Але в розпал цієї покинутості я відчувала, що Бог стереже нас.
Ті, хто помирав, без зусиль переходили до вічного життя, а після смерті на їхніх обличчях з’являвся вираз радості й миру, ніби вони солодко спали. І це справді було так, бо коли минула омана цього світу — вони прокинулися, щоб вічно насолоджуватися красою, зарезервованою для вибраних…
Увесь цей час випробування для спільноти я отримувала щоденну невимовну втіху в Святому Причасті. Ісус довгий час мене балував!»
У цей особливий час монастирська спільнота побачила, якою святою насправді була Тереза з Лізьє, про яку до того часу думали: оскільки в неї слабке здоров’я, то і слабкий дух. Її віра та сила показали її справжнє обличчя. Через п’ять років Тереза відійшла до Неба.
фінансово.
Щиро дякуємо!
