Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ІХ Звичайного тижня, рік І
Тими днями Анна сиділа, виглядаючи на дорогу, якою мав прибути її син. Нараз побачила, що йде, і сказала його батькові: «Дивись! Твій син іде разом з тим чоловіком, що пішов з ним». Рафаїл же, перед тим, як наблизились до батька, сказав Товії: «Напевне знаю, що очі твого батька відкриються. Помаж риб’ячою жовчю його очі, і ці ліки стягнуть більма й зроблять так, що вони впадуть з очей твого батька, та й прозріє він і знову побачить світло».
Побігла мати, припала синові на шию й сказала: «Я побачила тебе, моя дитино! Тепер хоч би і вмерти!» Та й заплакала. Товит же підвівся і, спотикаючись, вийшов до дверей, що вели надвір. Товія, з риб’ячою жовчю в руці побіг йому назустріч, подув йому в очі й, узявши за руку, мовив: «Бадьорся, батьку!» Приклав він ліки й додав їх ще більше. Опісля обома руками зняв з кутків очей більма. Побачивши свого сина, той кинувся йому на шию і, плачучи, сказав: «Я бачу тебе, сину, світло моїх очей!»
Далі ж він промовив: «Благословен Бог! Благословенне Його велике ім’я! Благословенні всі ангели Його святі по всі віки. Бо Ти покарав мене, але ось я знову бачу Товію, мого сина!»
Тоді ввійшов Товит та Анна, його дружина, з радістю в дім і на ввесь свій голос благословляв Бога за все, що з ним сталося. Оповів Товія батькові, що його подорож, дякуючи доброті Господа Бога, була щаслива, що приніс він із собою гроші, що взяв за жінку дочку Рагуела Сару, та що вона ось іде слідом за ним і вже близько брами Ніневії. І зраділи Товит і Анна, вийшли назустріч невістці до брами Ніневії. Коли мешканці Ніневії побачили Товита, що він ходив без усякого проводиря, та ще й виступав, повний сили, здивувались. І визнав Товит і благословив великим голосом Бога перед ними, що Він змилувався над ним і відкрив йому очі. Опісля підійшов він до Сари, жінки Товії, свого сина, і поблагословив її словами: «Увійди до дому в здоров’ї, дочко! Благословен Бог, який привів тебе до нас, дочко! Благословенний твій батько й благословенний мій син Товія; благословенна й ти, доню! Ввійди в твою господу, повна здоров’я, радості й благословення! Увійди, доню!» Того дня настала радість для всіх юдеїв, які були в Ніневії.
Тов 11, 5-18
Як виглядає життя людини, що з певних причин втратила зір? Напевне час від часу її переповнюють відчуття роздратування, розчарування, самотності, безпомічності. Незрячі люди потребують особливої допомоги та опіки. Чого ж найбільше хоче сліпа людина? Може, великої сучасної домівки? Чи неймовірного кар’єрного успіху? Швидше за все, її найбільшим прагненням є можливість бачити. Дивитись на прекрасний світ навколо себе: на дивовижний захід сонця, найніжніші тендітні квіти, барвисті поля та соковито-зелені ліси влітку, засніжені гори взимку, на обличчя рідних людей, на радісні усмішки дітей, сяючі очі коханої людини, світло дня чи загадкову місячну темряву ночі.
І Товит отримав бажаний дар. Через руки його сина Бог послав йому зцілення — і батько прозрів. Тоді вдячний Товит почав усім серцем прославляти й величати Господа. «Благословен Бог! Благословенне Його велике ім’я! Благословенні всі ангели Його святі! Нехай Його святе ім’я буде над нами!» (Тов 11,14)
Сьогодні, у непрості часи пандемії, кризи та війни, слова Товита актуальні як ніколи. Просімо Бога зглянутися та закликаймо Його бути «над нами»: над нашими очікуваннями, над егоїзмом і свавіллям, над брехнею та жорстокістю. Молімося, щоб Він своєю присутністю та силою звільнив від сліпоти, невігластва й гріха не тільки наші очі, а й закам’янілі серця, щоб оживив утомлені душі, навчив жити в мирі та любові. Пам’ятаймо, що Господь радо відповідає на кожен наш заклик.
Сьогодні в уривку Євангелія від Марка читаємо: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги» (Мк 12, 36). Бог промовляє і до нас, улюблених дітей: «Довірся Мені, надійся на Мене, вір у Мене, зачекай, дозволь допомогти тобі, бо Я хочу подбати про тебе, твою безпеку і твій добробут».
Тож прославмо Його псалмами та піснями! Величаймо Того, хто міцно любить нас.
«Хвали, душе моя, Господа! Буду хвалити Господа, поки життя мого, псалми співатиму Богові моєму, докіль буду жити. Господь буде царем повіки, твій Бог, Сіоне, по всі роди. Алілуя (Пс 146, 1.2.10).»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
