Огляд богословської спадщини Патріарха Йосифа Сліпого з питань досягнення єдності між православними й греко-католиками представив директор Інституту історії Церкви УКУ о. д-р Андрій Михалейко на першому вебінарі Української Греко-Католицької Церкви 29 червня.
Інтернет-лекцію в режимі он-лайн, тему якої було окреслено як «Єдність між православними і греко-католиками у богословській візії Патріарха Йосифа Сліпого», організував Департамент інформації УГКЦ.
За словами лектора, у три періоди життя та діяльності Патріарха східнохристиянська тематика в його богословській творчості відображалася по-різному. Це зумовлено передовсім історичними умовами існування самої Церкви.
Під час свого навчання майбутній Патріарх не позиціонував себе як людина, що особливо зацікавлена в питаннях відновлення церковної єдності, на відміну від Митрополита Андрея Шептицького. Зацікавлення православ’ям у той час мало радше науковий характер. Хоча особливу увагу Йосифа Сліпого, зазначає о. д-р Андрій Михалейко, привернула проблема пошанування святих, адже деякі особи, які в православ’ї є святими, в католиків, у тогочасному контексті Церкви перед ІІ Ватиканським Собором, вважалися радше персоніфікацією схизми (наприклад, Григорій Палама).
Богословські твори Патріарха другого періоду – а це часи ІІ Світової війни та повоєння, до 60-х років – мають радше апологетичний характер. Як пам’ятаємо, після Львівського псевдособору УГКЦ змушена була стати підпільною Церквою, а її Патріарх мусив доводити, що вона має право на існування як Церква окремої традиції. Цим пояснюється його наголошування догматичної різниці між Православною та Греко-Католицькою Церквами.
1963 рік – час, коли Патріарха було звільнено із заслання, і початок третього періоду. Саме відтоді відбувається зміна парадигми в місії УГКЦ. Патріарх наголошує на ідентичності УГКЦ як Східної Церкви, окремо згадуючи про це у своїх виступах на сесіях ІІ Ватиканського Собору. У Римі він будує храм Святої Софії – це свідчення того, що вважає традицію УГКЦ нерозривно пов’язаною з традицією Константинополя та Києва, природною частиною східної традиції, яка, втім, не протиставляється західній. За словами о. д-ра Михалейка, Патріарх водночас критикував латинізацію Східних Церков та стереотипне мислення, яке ототожнювало католицьке й латинське. На Соборі він наводив аргументи про те, що УГКЦ є де-факто і де-юре помісною Церквою свого права і доклав зусиль, щоб Собор офіційно підтримав місію Східних Католицьких Церков: лише тоді вони зможуть свідчити православним про можливість вільно плекати свою ідентичність у лоні Католицької Церкви.
На думку лектора, у той період Патріарх Йосиф приходить до думки, що немає суттєвої догматичної різниці, яка б стояла на перешкоді екуменічному діалогові УГКЦ із Православними Церквами. Символом можливого поєднання греко-католиків і православних в Україні він у своїх працях називає Митрополита Петра Могилу, якого разом із Митрополитом Іларіоном, Митрополитом Андрієм Шептицьким зараховував до «наших великих отців». Шляхом до такого поєднання Патріарх називав створення спільного для греко-католиків і православних Київського Патріархату, за прикладом Митрополитів Веніямина Рутського та Петра Могили, які ще в XVII столітті намагалися порозумітися і поєднати Унійну та Православну Церкви в одному Патріархаті.
Довідка
Вебінар — це он-лайн-захід, на якому один чи декілька спікерів можуть провадити через Інтернет або корпоративну мережу семінари, зустрічі, наради для групи від кількох людей до кількох тисяч учасників. Вебінари можуть містити сеанси голосувань і опитувань, що забезпечує цілковиту взаємодію між аудиторією та ведучим. Під час вебінару відповідне програмне забезпечення дозволяє бачити, чути спікера та ставити йому свої запитання у текстовому варіанті.
Метою започаткування вебінарів є проповідування Євангелія за допомогою новітніх технологій. Першим вебінаром УГКЦ відкриває цикл он-лайн-семінарів, присвячених історії Церкви. Також готується серія вебінарів з морального богослов’я.
За матеріалами: ucu.edu.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
