Віру не можна применшити до «цукру, що підсолоджує життя», оскільки Ісус є знаком протиріччя. Він прийшов принести світло туди, де прямує темрява, змушуючи її вийти на яв, через що пітьма завжди воює проти Нього.
На це, зокрема, звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у середу, 15 вересня 2021 р., очолив у словацькому національному санктуарії в Шаштіні. Це був день національної прощі з нагоди урочистості Пречистої Діви Марії Страждальної, повідомляє Vatican News.
Сьогодні вранці, на четвертий день Апостольської подорожі до Словаччини, Папа покинув Апостольську нунціатуру в Братиславі, що була його домом на час паломництва, і приїхав до Шаштіна. Опікуються храмом отці-пауліни, співбрати тих, хто служить на Ясній Горі у Ченстохові.
Тутешній санктуарій відомий як святиня Богородиці Семи Болів; у це прикордонне містечко регулярно прибувають паломники з сусідніх країн, щоби разом помолитися перед скульптурою, яка походить із XVIІ століття. Храм тут збудований 1764 року. Папа Пій ХІ 1927 року оголосив Божу Матір Страждальну покровителькою Словаччини.
Візит Папи Франциска в літургійну урочистість Покровительки та в день традиційного національного паломництва має виняткове значення для католиків Словаччини.
Віра, що пускається в дорогу
У світлі євангельської розповіді, як Марія з Йосифом принесли Ісуса до храму, а праведний Симеон розпізнав у Немовляті світло для світу й провістив, що «меч болю» прошиє душу Богородиці, «щоб відкрилися думки багатьох», Святіший Отець у проповіді поділився думками про те, як Діва Марія є прикладом віри, для якої характерними ознаками є «дорога, пророцтво, співчуття».
«Насамперед, віра Марії — це віра, що пускається в дорогу». Папа звернув увагу, що, отримавши благовість про Богоматеринство, Вона не затримує цього дару для себе, але вирушає до родички, сприймаючи отриманий дар як місію. «Замість зручності звичок», Вона надає перевагу «невідомому подорожі». Все Її життя буде мандрівкою за Сином, і також у згаданому євангельському уривкові бачимо Її в дорозі до храму.
Папа закликав «не зупинятися», бо коли «Церква зупиняється, то починає хворіти».
Пророча віра
Наступним елементом є те, що віра Марії це «пророча віра». Вже самим своїм життям Марія є «пророцтвом Божого діяння в історії», а як Непорочна Діва, Вона є «іконою нашого покликання». Як і Вона, також і ми покликані бути «святими й непорочними в любові». У Марії сягає вершини пророцтво Ізраїля, бо Вона носить у лоні Втілене Слово.
«Не забуваймо про це: віру не можна применшити до цукру, що підсолоджує життя. Це неможливо. Ісус є знаком протиріччя. Він прийшов принести світло туди, де панує пітьма, виводячи її на яв і змушуючи відступити. І тому пітьма завжди бореться проти Нього. Хто приймає Христа і відкривається на Нього, той воскресає; хто відкидає Його, той замикається у пітьмі та нищить себе самого», — сказав Папа. Перед Ісусом неможливо залишатися літеплими. Прийняти Його означає погодитись на те, що Він «відслонить мої протиріччя, моїх ідолів», однак «стане для мене воскресінням».
Віра, що співчуває
Марія є «Матір’ю співчуття», Її віра співчутлива. Вона розділила зі своїм Сином місію спасіння аж до підніжжя хреста, де збагнула Симеонове пророцтво: «І тобі меч прошиє душу». Там, під хрестом, «Страждальна Мати просто залишається». Вона не старається спасати себе, не втікає, не застосовує «духовні анестетики, щоб утекти від болю». Залишатися під хрестом і є «випробуванням співчуття».
«І також ми, дивлячись на Страждальну Пречисту Діву, відкриваємося на віру, що стає співчуттям, стає взаємоподілом життя з тими, хто поранений, хто страждає, змушений нести важкі хрести», — сказав Святіший Отець. Він побажав словацьким католикам, аби Пресвята Діва випросила для них благодать, щоб їхня віра «завжди прямувала вперед, мала подих пророцтва й була вірою, багатою співчуттям».