Святий день vs вікенд: як повернути собі неділю?

Сьогодні існує велика потреба у відновленні статусу неділі як свята. 

Заповідь Старого Завіту шанувати святу суботу уповні здійснюється у церковній заповіді молитися та відпочивати в неділю. 

Третя Заповідь 

Декалог у цілому і Третя Заповідь зокрема чітко стосуються пам’яті про те, що Бог зробив для Свого народу. Перед Десятьма Заповідями Бог вставляє передмову:  «Я — Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі» (Вих 20,2). Заповіді — це не тільки негативні приписи, що забороняють певні вчинки; вони — це запрошення від Бога, котрий спасає нас задля життя за чеснотами. 

Заповіді даються в контексті стосунків; Бог врятував ізраїльтян від рабства в Єгипті заради морального життя в Обіцяній Землі. Катехизм Католицької Церкви пише: «Заповіді в стислому значенні цього слова починаються з другого пункту; вони виражають наслідки того, що через Союз народ належить Богові. Моральне життя є відповіддю на почин любові Господа. Воно є визнаванням Бога, Його пошануванням і культом подяки. Воно є співдією із задумом, який Бог здійснює в історії» (ККЦ, 2062).

Це особливо ясно видно у Третій Заповіді, для якої обрано поняття пам’яті: «Пам’ятай на відпочинковий день, щоб святити його» (Вих 20,8). Існує потреба відновити статус неділя як свята; заповідь святкувати Шабат уповні здійснюється в неділю, день Воскресіння, час культу і справжнього відпочинку. 

Шабат проти неділі 

Господь велить Своєму народу святкувати Шабат, однак для Церкви головний культовий день та день відпочинку — це неділя. Як можна примирити ці речі? Для декого вони взагалі-то і не потребують примирення, оскільки неділя та Шабат помилково сприймаються як синоніми; люди можуть навіть не усвідомлювати, що Шабат і неділя —  два різних дні. 

Катехизм пояснює: «Неділя виразно відрізняється від суботи, за якою вона хронологічно йде кожного тижня і яка для християн замінює суботу з її обрядовим приписом. Через Пасху Христа неділя доповнює духовне значення юдейської суботи і заповідає вічний відпочинок людини в Бозі. Богослужбовий порядок Закону готував таїнство Христа, а те, що відбувалося в ньому, було в певному значенні прообразом, що стосувався Христа» (ККЦ, 2175). Слідом за Томою Аквінським, Катехизм вказує на різницю між моральним та церемоніальним аспектами Третьої Заповіді: моральний вимір не може бути зміненим, у той час як церемоніальний — може. Іншими словами, Божий наказ щотижня згадувати про Його діла спасіння у культі та відпочинку залишається незмінним, однак день, коли це відбувається, може змінюватись. Він і змінився, оскільки тепер ми святкуємо спасительні діла Господні в неділю, у день Воскресіння. 

Як сказано вище, Третя Заповідь стосується саме пам’яті про діла Божі, діла творіння та звільнення. Шабат — день відпочинку, бо у цей день Господь спочивав після творіння. День Господній — це також і «пам’ять визволення Ізраїля з єгипетської неволі» (ККЦ, 2170). 

Однак вихід із Єгипту був лише передвісником чогось більшого; Бог готувався вчинити ще більш великі діла — звільнити народ Свій із рабства гріха та привести його до вічного життя з Ним. «Те, що Бог зробив при Сотворенні та вчинив заради Свого люду у Виході, найповніше виразилось в смерті та воскресінні Христа. Про величні діла Христа згадують в день Воскресіння, в неділю. День Господній стає днем Христовим» (Йоан Павло ІІ, Dies Domini, 18). 

Неділя проти вікенду 

Сучасні християни постають перед серйозною дилемою, святкуючи неділю, оскільки у сприйнятті тижня відбулися значні зміни: субота й неділя вважаються перервою між робочим часом. Тиждень тепер ділиться на робочі дні та розслаблений вікенд. Папа Йоан Павло ІІ в Апостольському листі про неділю Dies Domini звертає увагу на те, що сьогодні «став більш розповсюдженим звичай “вікенду”, щотижневий відпочинок, нерідко — десь подалі від дому, який часто включає в себе участь у культурних, політичних, або спортивних заходах, які зазвичай відбуваються у вільні дні» (Dies Domini, 4). 

Наслідком злиття субот та неділь в єдиний вікенд стало загальнопоширене хибне сприйняття неділі як останнього дня тижня. Неділя часто вважається останнім днем, «коли можна поспати» перед початком робочого тижня, останнім днем, коли можна доробити домашню роботу для школи або інших занять, чи днем, коли можна закінчити домашні справи, на які не вистачило часу протягом тижня. 

Християни стоять перед викликом: повернути неділю на місце першого дня тижня, дня молитви та відпочинку; їх просять «уникати плутанини між святкуванням неділі, яке має насправді бути дотриманням святості дня Господнього, та “вікендом” в розумінні його як часу простого відпочинку» (Dies Domini, 4). Церква в мудрості своїй забезпечує належне святкування неділі, вимагаючи дотримуватись третьої заповіді та шанувати день Господній. 

Недільний обов’язок

Глибина та краса третьої заповіді допомагає прояснити та розкрити вимоги до її виконання. Важливо пам’ятати про те, що заповіді даються у контексті стосунків, тож їх вимоги, як позитивні, так і негативні, мають на меті плекання цих стосунків. Катехизм виділяє два основних зобов’язання, прив’язаних до неділі — участь у Месі та утримання від праці, яка заважає Божому культу (ККЦ, 2180), (ККЦ, 2185). Отже, вірні мусять брати участь в недільній Літургії Церкви (або в суботній вігілії), і вони не можуть займатись працею, яка є несумісною з освяченням дня, відданого поклонінню Богові. Існують, звісно, законні підстави, з огляду на які вірні можуть бути звільнені від певних зобов’язань (ККЦ, 2185). Поклоніння Богові та справжній відпочинок — ось мета неділі. 

Поклоніння та відпочинок 

Пасхальна Таємниця, вершина Божих діянь, найповніше згадується в Євхаристійній Літургії, де ці діяння відновлюються. Меса не просто згадує величну жертву Христа на Хресті, але дійсно її уприсутнює. Тут виконується наказ Ісуса, даний на Останній Вечері — «Чиніть це на мій спомин» (Лк 22,19). 

З двох недільних зобов’язань складнішою виявляється вимога відпочивати, не тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій поведінці, але і тому, що вона сама по собі непроста. Зрозуміло, чого очікується від відвідування недільної Меси, однак вимога відпочивати складніша справа. Як сказано вище, вкрай важливо відрізняти неділю від вікенду, а для цього треба усвідомлювати різницю між відпочинком та лінню, між добрим ділом та працею. 

Про належний відпочинок в неділю читаємо в Катехизмі: «У християнській побожності неділя традиційно присвячена добрим справам та смиренному служінню хворим, інвалідам і старцям. Християни ще освячують неділю, віддаючи своїй родині і своїм близьким час і турботи, які їм важко вділити в інші дні тижня. Неділя є часом застанови, мовчання, освіти і роздумувань, які сприяють зростанню внутрішнього і християнського життя» (ККЦ, 2186). Як сказано вище, неділя — не день для «дороблення недоробленого» перед початком тижня; неділя – перший день тижня, день відновлення та дозвілля. Це не час для роботи на іншого, це час роздумів та молитви. Важливо також відзначити, що неділя — час не для лінощів та бездіяльності, а для любові та духовного зростання. Ми запрошені створити неділю заново, побудувати її навколо Бога, та зробити з неї дійсно святий день молитви та відпочинку, щоб розпочати тиждень відновленими та вільними. 

Бачення Церкви проти бачення світу 

Це не обов’язково означає, що неділя має проходити у монастичній тиші та неперервній адорації (хоча для деяких це підходить). Тут важливо, скоріш, побачити різкий контраст між тим, як бачить її Церква та як її розуміє світ. Можна задати собі кілька корисних питань, щоб зрозуміти, із яким баченням неділі співпадає наше власне. 

• Чи я присвячую неділі тим заняттям та діяльності, без яких можна обійтися? 

• Чи недільна Меса стоїть на першому місці — чи я лише «втискаю» її у розпорядок дня? 

• Чи я проводжу неділі у лінивій бездіяльності? 

• Чи я проводжу час у молитві, читанні, вивченні та роздумах, а чи виключно шукаю «відпочинку» у розвагах, таких як соцмережі, телебачення та комп’ютерні ігри? 

• Чи ставлюся я до неділі, як до першого дня тижня — чи до останнього? 

• Чи мої неділі побудовані довкола мене — чи довкола Бога? 

Ці питання не варто сприймати як звинувачення, бо всі ми не дотягуємо до слави Божої та святкування Його дня. Ці питання мають сколихнути інтерес та бажання «переформатувати» свої неділі. Вони не для того, щоб викликати почуття провини або страху чи пробудити тривогу та фрустрацію. Господь дає нам заповіді не для того, щоб обмежити нас, а для того, щоб нас звільнити! Воля Божа має бути нашою волею тому, що вона — добра. 

Записано на серці

Святий Августин сказав: «Бог записав на таблицях Закону те, чого люди не читали у своїх серцях». У певному сенсі заповідь поклонятися Богові записана на нашому серці, хоча і не впізнана та спотворена внаслідок гріхопадіння. Бог об’явив цю заповідь на горі Синай з любові до нас, заради нашого блага, а не для свого. Бог зобов’язує нас шанувати його не тому, що Він цього потребує, а тому, що ми цього потребуємо. Христос сказав: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи» (Мк 2,27).

Упізнавши Божий дар у творінні та благодать Його спасіння, ми відчуваємо потребу пам’ятати діла Божі у поклонінні та відпочинку. Християни повинні повернути собі неділю, день Воскресіння, день нового сотворіння. Це — день, у який Христова Пасха приходить до нас в Євхаристії, день, в який ми спочиваємо в Бозі.

Наші тижні, наші життя починаються наново щонеділі.

Переклад CREDO за: Гантер Леонард, Catholic Stand