Генерал домініканців: нинішня Католицька Церква в Європі — не європейська

Європа мусить визнати, що стала місійною територією, — підкреслює о. Жерар Тімонер ОР.

Він— перший в історії азіат, який став на чолі домініканців. Заохочуючи в інтерв’ю для La Croix до євангелізації Старого континенту, о. Жерар нагадує: проголошення Євангелія в його рідній стороні, на Філіппінах, вимагало сильних зречень. Європейським місіонерам доводилося долати океани. При цьому вони багато вистраждали, а багато хто з них і загинув. Розмову Генерального магістра Ордену Проповідників із французьким виданням представляє Vatican News.

Відповідаючи на запитання журналіста, о. Тімонер розповів, що до домініканців він потрапив «випадково». До Ордену Проповідників його скерували через помилку, якої припустився секретар єпископа, до котрого Жерар звернувся по листа-рекомендацію для вступу до семінарії. Сам він хотів вступити до Товариства Ісусового (єзуїтів), але з цим не погодилися його бабця та її сестра. Вони побоювалися, що як єзуїт їхній онучок буде висланий на місію кудись в інші краї.

Тепер же Генерал-філіппінець підкреслює, що нині Католицька Церква вже не має європейського обличчя. Це видно також і в домініканців. Хоча ще половина з них — європейці походженням, однак уже серед семінаристів, які готуються до свячень, справи виглядають інакше. Тільки 32% їх народилися на Старому континенті.

Стосовно синодального процесу, що триває зараз, о. Тімонер підкреслює: метою є єдність Церкви та подолання опозиції, також і серед кардиналів та єпископів, які критикують одні одних, інколи навіть відкрито. Треба слухати одні одних і визнати, що ми всі різні. Але це можливо тільки між братами, які помирилися, — застерігає домініканець.

Отець Жерар визнає, що також і в домініканському ордені стаються конфлікти. Наприклад, деякі молоді домініканці надають перевагу надзвичайній формі римського обряду (Тридентській Месі) або ж старому домініканському обряду. Це зроджує напруження зі старшими членами ордену, які пам’ятають Собор і самі запроваджували в життя його реформи. «Це нормально, що є напруження між поколіннями; кожне вносить щось важливе. Це стає шкідливим, коли одне покоління визнає себе апріорі кращим і не бере інших до уваги. Священник нагадує, що ми всі на одній і тій самій дорозі до Бога. Одні йдуть ближче правого краю, інші — лівіше. Однак коли постають полеміки, то складно визнати, що ця дорога насправді широка і що в ній є місце на різні погляди, — додав Генерал домініканців.