Свята Тереза дуже любила Різдво, і на це було кілька причин. Зокрема, воно нагадувало їй про початок її шляху навернення ще в дитинстві, а також було святом на честь Дитяти Ісуса, якого вона дуже любила.
Як розповідає свята Тереза в «Історії однієї душі», вона також дуже любила сніг.
«Чи ти пам’ятаєш, люба мамо, як я казала тобі, що люблю сніг? Коли я була ще зовсім малою, його білизна зачаровувала мене. Чому сніг так захоплював мене? Можливо тому, що я була маленькою зимовою квіткою (прим.: свята Тереза народилася у січні), і мої очі вперше побачили землю, вкритою прекрасною білою мантією».
Церемонія її облучин, коли вона вступала до новіціату ордену кармелітів, була призначена на 10 січня 1889 року. Погода у тому регіоні Франції почала більше нагадувати весняну, і у Терези не було великих сподівань на те, що випаде сніг.
«День своїх облучин я хотіла бачити таким же святково вбраним, як і я сама, бездоганно білим. Погода була така м’яка, ніби настає весна, і я вже не сподівалася на сніг. Святковий ранок не приніс жодних змін, і я відмовилася від свого дитячого бажання, яке неможливо здійснити».
«Маленьке снігове чудо»
Але коли після церемонії облучин Тереза йшла до кляузури, попри теплу погоду, на неї чекав… сніг.
«Коли я рушила до кляузури, мій погляд упав на статую Дитяти Ісуса, що усміхалася мені серед квітів та вогників. Обернувшись у бік внутрішнього двору, я побачила, що, попри м’яку погоду, він був укритий снігом. Яка делікатна увага з боку Ісуса! Прагнучи задовольнити найменше бажання своєї маленької нареченої, Він послав їй навіть це. Яка ще істота могутня настільки, що може змусити сніжинку впасти, щоб принести втіху коханій?
Всі були вражені, і відтоді багато людей, почувши про моє бажання, назвали цю подію «маленьким чудом» дня моїх облучин, і тому, хоча це може й дивно, я так люблю сніг. Це показує дивовижну поблажливість Нареченого Дів — Того, хто любить лілеї білі, як сніг».
Історія святої Терези показує нам, що молитва за сніг ніколи не може бути надто «дитячою», бо Ісус дивиться на всіх нас із любов’ю і радіє, коли ми посміхаємося.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia