Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 1 січня
Зерно гірчичне — це Святий Дух. Чоловік — це кожний віруючий, який хоче прийняти це зерно, виконуючи заповіді. Город — це серце віруючого, в яке вкидається те зерно (лише одне зернятко, каже Вчитель, а не багато зерен, тому що за своєю природою неподільне й неділиме не можна роздробити на багато різних частин — зерно завжди одно). Відтак якщо ми уважно та з турботою бережемо себе у вірі, це зернятко дає пагін. Коли пагін підніметься, його вже буде видно. А коли ж іще підросте й стане доволі великим, то його розпізнають ті, в чиїх серцях він пустив коріння. А коли нарешті стане деревом і пустить багато гілок, тоді наповнює невимовною радістю того, хто прихистив це зерно в собі. Отже, як сад без засіяних зерен не видасть жодних корисних рослин, лише сам терен і полову; як зерно, яке не сіяли, не зможе прорости й не принесе плоду, а залишиться саме одне — ось так і наші душі. Якщо вони не приймуть у себе божественне зерня, залишаться безплідними, повними терену, тобто гріхів. Адже так і божественне зерно: перш ніж буде вкинуте у нашу душу, залишається таким самим, не зменшується ані не збільшується і не проростає в нас, ані не стане в нас деревом. Божественне зерно, яке не засіяне в нашому серці та не з’єдналося з нами, перебуває окремо від нас, як зерно поза садом, у якому його не сіяли. То як же це зерно може розростися в нас? Воно розростається в тих, в чиє серце засіяне і з ким з’єдналося. Інакше не буває — як неможливо, щоби вогонь запалив дрова, якщо їх не підпалити, якщо не дати йому цих дров торкнутися.
св. Симеон Новий Богослов
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
