Державний секретар Святого Престолу взяв участь у презентації книги «Проти війни», до якої увійшли доповіді, виступи, промови та заклики Папи Франциска на теми миру та війни.
«Проти війни. Мужність будування миру», — книжка за такою назвою, що увібрала промови і виступи Папи Франциска про війну, побачила світ всередині квітня 2022 р. В п’ятницю, 29 квітня у Вільному університеті Внебовзятої Марії в Римі відбулася презентація цієї публікації, в якій взяли участь кардинал П’єтро Паролін, державний секретар Святого Престолу, та Романо Проді, італійський політик, колишній прем’єр-міністр Італії та колишній президент Європейської Комісії — пише Vatican News.
У своєму слові кардинал Паролін зазначив, що прочитав «на одному диханні» цю книжку, що містить рішуче «ні» війні, висловлюване Папою Франциском від початку понтифікату, яке стало ще радикальнішим після 24 лютого 2022 р. «Перед обличчям трагедії, що відбувається в Україні, перед обличчям тисяч загиблих, убитих цивільних, спустошених міст, мільйонів біженців — жінок, літніх людей і дітей — змушених залишити свої домівки, ми не можемо реагувати згідно з тим, що Папа називає схемою війни», — сказав він.
Державний секретар Святого Престолу згадав про підписання 1975 року Гельсінських угод, які були спрямовані на те, щоб вийти за межі «логіки блоків», коли Схід і Захід разом ступили на дорогу зменшення напруження. Вагому роль тоді відіграла делегація Святого Престолу під проводом майбутнього кардинала Аґостіно Казаролі. У цьому контексті кардинал Паролін закликав до «посилення участі в міжнародних організаціях та відновлення європейської ініціативності». За його словами, сьогодні потрібна «нова Гельсінська конференція».
«Я не входжу в дискусію щодо рішення різних країн про надання зброї Україні, яка як країна має право захищатися від вторгнення, якого зазнала», — сказав він, додаючи, що «обмежитися лише зброєю є слабкою відповіддю». Сильною відповіддю він називає «ініціативи, спрямовані на те, щоби зупинити бойові дії, щоб знайти вирішення шляхом переговорів, щоб замислитися над тим, яким буде майбутнє співіснування на нашому Старому Континенті». Тож обов’язком міжнародної спільноти, за його словами, є «підтримати кожну можливу політично-дипломатичну ініціативу, щоби досягнути припинення вогню та справедливий мир». Справедливий і, насамперед, тривалий, що не може покладатися виключно на рішеннях агресора та атакованого. «Всі ми маємо обов’язок докладати ще більше зусиль на користь миру», — сказав він.
У своєму виступі кардинал Паролін згадав про багату спадщину вчення Римських Архієреїв на тему миру, від «непочутого» заклику Бенедикта XV напередодні Першої світової війни, енциклік «Pacem in Terris» та «Fratelli tutti», до далекоглядних закликів Йоана Павла ІІ. Папа Франциск від початку свого понтифікату говорить про «фрагментарну» третю світову війну, постійно апелюючи до урядів, щоб вони «утрималися від продовження цього пекла знищення та шукали вирішення шляхом переговорів, також і ціною зречень».
Але що конкретно потрібно робити? За словами державного секретаря Святого Престолу, вже не йдеться про те, щоби «плакати над розлитим молоком» чи шукати чиїсь провини та упущення, але зрозуміти, «як так сталося, що ми дійшли до цієї точки, написавши слово “кінець” під періодом миру, започаткованим після Другої світової війни, під багатьма сподіваннями, що народилися після завершення холодної війни та падіння Берлінської стіни». Це тому, що ми й надалі «будували світ, що ґрунтується на військових союзах і на економічній колонізації». Це вказує на необхідність «будувати нову систему міжнародних стосунків», яка не ґрунтуватиметься на стримуванні та військовій силі, щоби запобігти ризикові тотальної війни.
Відповідаючи на запитання про те, чи ще є можливості повернутися за стіл переговорів, кардинал Паролін сказав, що він — «песиміст» щодо цього, оскільки протягом цих місяців «спроби були, але справа не зрушилася далі». Водночас, за його словами, «іншої альтернативи немає», потрібно й надалі «пропонувати зупинити бойові дії та повернутися до переговорів». А переговори мають відбуватися без попередніх умов, щоби знайти «взаємоприйнятні рішення», бо в іншому випадку «війна і далі пожиратиме синів і дочок України, а мир, який побудується, не буде справедливим і тривалим, а лише нав’язуванням деяких умов, які стануть передумовою для інших конфліктів, напружень і війн». Це також вимагатиме гнучкості, оскільки «переговори завжди включають компроміс».
фінансово.
Щиро дякуємо!
