19 серпня 2022 р. о. Яцек Салій ОР відзначив свій 80-й день народження.
Цього поляка, сина волинських селян, в Україні знають завдяки діяльності домініканців, які видають його книжки, користуються його коментарями до Євангелій у своїх проповідях. На сайті CREDO можна почитати його інтерв’ю, роздуми, тлумачення Заповідей. А також і прочитати про нього.
Не раз врятований
Волинська трагедія зачепила цю сім’ю — вагітну матір Яцека вели на розстріл. Потім, уже з двома малими дітьми, вони були вивезені до табору праці в Німеччину, а 1945 року їх погнали в Чехію… Як сказав по роках о. Яцек, «світ — Божий, і хоч диявол багато зла у нього вносить, але добра у нашому світі дуже багато». В кожній кризі їм допомагали. Але на Волинь Салії не повернулися, а після війни мусили все починати заново. В родині загалом з’явилося дев’ятеро дітей, і всіх їх виховували у вірі, патріотизмі та повазі до знання. З таким «багатством» юний Яцек прибув у домініканський новіціат у Познані; йому було 15 років.
Як бути домініканцем
Співбрати про нього кажуть: «стовідсотковий домініканець — пише, викладає; томіст, який говорить зрозумілою мовою»; «взірцевий монах, копальня знань». При цьому Яцек Салій — не ікона, а жива людина: він імпульсивний, здатний роздратуватися, про нього ходить безліч анекдотів. Наприклад, як йому забракло грошей на квиток і він пішки повертався з лекцій в АТК до монастиря (з Бєлян на краю Варшави до центру міста); про його коричневий костюм, ношений так довго, аж зрештою пріор монастиря звелів йому купити новий.
Чому він вступив до домініканців — сам чітко не знає. Можливо, жартома каже о. Яцек, завдяки книжці одного радянського вченого, який, змальовуючи Середньовіччя якнайчорнішими барвами, однак схвально відгукнувся про Тому Аквінського…
Домініканці зобов’язані солідно вивчати філософію і теологію, бо харизма ордену — пізнавати Істину й ділитися нею. І клірик Яцек Салій навчався так старанно, аж під кінець років формації… його усунули з ордену. Деякі отці вирішили, що молодий Салій забагато читає. Пріор порадив йому стати дієцезіяльним священником, на що майбутній отець Яцек відказав, що або він буде домініканцем, або взагалі не стане священником.
Щоб розуміти атеїстів
Молодий Салій захопився св. Августином, із яким «познайомився» майже зовсім випадково. Співбрат в ордені подарував йому 15-томник творів Августина, і Яцек за одні канікули написав «Розмови зі святим Августином» (видавництво «Кайрос» представило українську версію книжки в 2015 році). Про найважливіших для себе святих о. Яцек каже: «Я в захваті від Августина. По суті, мене мало цікавить його філософія; мене захоплює Августин як проповідник віри». «Своєю чергою, Тома геніальний у синтезі. Як лиш може, він уникає полеміки, старається помітити і вшанувати найменшу дрібку істини, також і в авторів, із якими загалом не погоджується». Про ранньохристиянських письменників він каже: «Це насправді захопливе — постійно наново розпізнавати свою віру у вірі людей, які жили майже дві тисячі років тому».
При цьому шлях його віри (успадкованої від батьків і такої нібито не діткнутої загрозою) зовсім не був простим. Із якихось неясних причин затримувалися і відкладалися його священницькі свячення. («По роках я бачу, що це для того, щоб я навчився смирення.») Також Яцек Салій мав свою «темну ніч», кілька місяців утрати віри. «То було пекло, але, може, я для того отримав благодать темряви, щоби краще розумів атеїстів, яких потім зустрічав», — каже він.
Про плани і дійсність
Він хотів бути душпастирем. Таїнства, проповіді, реколекції… Але в нього виявили талант писати — професор Зигмунт Хилінський з Ягеллонського університету, о. Марцін Бабрай із видавництва «W drodze». Щомісяця стали з’являтися статті, які Яцек Салій писав як відповіді на запитання читачів про істини віри і моралі. Так поставали цикли «Шукачам дороги», «Небайдужі питання», «Переможений розпач» та інші. До нього зверталися по допомогу в розумінні віри численні люди зі столичної інтелігенції.
— Він вивчав Тому не заради самого Томи, він шукав у його творах відповідей на запитання, які йому ставити люди. Це не кабінетний інтелектуал, він має справу з реальними людськими проблемами, — каже о. Купчак.
На розмови до монастиря по вулиці Фрета, 10, приходили люди зі своїми радощами і хрестами, відомі персони і нікому не знані особи. Поетеса і перекладачка Анна Камєнська, поет Ернест Брілль, прозаїк і журналіст Маріан Брандис, письменник і видавець Павел Герц та інші — кілька найвідоміших імен. І не всі вони були людьми віруючими! Митцям і вченим, які не раз мали за плечима багаж захвату марксизмом або піддавалися його спокусам, о. Яцек пропонував інший ключ для розуміння світу. Пропонував лагідно, але й рішуче, представляючи величезне багатство християнської думки, яке накопичив за роки навчання. І до кожного ставився шанобливо.
Ельжбета Маліцка згадує, як привела до о. Яцека людину, впевнену, що Біблія це витвір інопланетян. «Я би таку особу висміяла. Але не о. Яцек». Він розмовляв з розгубленими і розлютованими, залежними і невдалими самогубцями, психічно хворими. Йому близька інтуїція Ганса Урса фон Бальтазара, що страждання Ісуса в Гетсиманії було проявом таємничого болю, присутнього в самому нутрі Пресвятої Трійці через нашу деструктивну поведінку.
Захищаючи життя
Тільки по довгих роках мовчання мама розповіла Яцекові про трагедії, яких зазнала родина Саліїв, про загиблих у Волинській різні членів сім’ї та про нищення, які вели німецькі окупанти. Про вражаючу сцену, яку вона бачила: німці вели євреїв на розстріл, і серед тих людей плакала жінка з дитям на руках. «Той досвід моєї мами, певно, став однією з причин, чому я відчуваю спонтанний, всім собою, спротив абортам і евтаназії», — так пояснював сам о. Яцек свою пролайф-діяльність.
Він цього не планував, але опинився на передовій фронту за життя у повоєнній Польщі. Спочатку були дискусії. Потім виник (за співініціативи о. Салія) рух Gaudium Vitae, а його члени створили «телефон довіри» для жінок, які думали про аборт. Ці учні о. Яцека приходили під гінекологічні кабінети, організовували молитви, розклеювали по місту оголошення про допомогу вагітним у кризових ситуаціях… Скільки дітей вони врятували? — отець каже, що від 30 до найбільше 50% усіх випадків зголошень.
Яцек Салій став «тим, до кого приходять радитися» — причому і «ліві» політики, «праві». Під час воєнного стану в нього сповідалися і ті, хто чинив гоніння, і ті, хто під гоніння потрапив. Але коли провідні на той час діячі, на чолі з Адамом Міхніком, Яцеком Куронем та колективом «Gazety Wyborczej» висловилися по стороні абортів, о. Салій відійшов від цього авторитетного для тодішніх домініканців грона і став писати для нішевого тижневика Солідарності. Його вчинком співбрати були шоковані й визнали його правоту тільки по довгих роках.
Бог святкує
«Бог це той, кого би я хотів любити з усіх сил і з усього серця, а знаю, що в повноті цього не осягну», — відповідає о. Яцек Салій на запитання, Ким для нього є Бог. Він і надалі досліджує Його таємницю і ділиться своїм захватом. Любить той фрагмент із творів Оригена, де автор запитує, чи Бог має свої свята. І каже: так, великим святом для Нього є людське спасіння. Й Ісус Христос теж святкує, бо Його приниження принесло плоди, і Святий Дух також».
А ті, хто багато чим завдячує о. Яцеку, мають підстави припустити, що Господь Бог багато свят мав також і завдяки цьому домініканцю.
За матеріалами: Аліна Петрова-Василевич, КАІ
фінансово.
Щиро дякуємо!
