Папа: війна в Україні вимагає креативних зусиль на шляху до справедливого миру

Приймаючи делегацію Константинопольського патріархату, Папа Франциск поділився думками про наслідки війни в Україні та про шляхи шукання миру.

Також він відзначив поступ у богословському діалозі між католиками й православними, зосередженому на вивченні взаємозв’язку між першістю та синодальністю.

«Як Христові учні, ми не можемо змиритися з війною, але маємо обов’язок разом трудитися заради миру», — наголосив Папа Франциск у промові з нагоди зустрічі в п’ятницю, 30 червня 2023 р., з делегацією Константинопольського патріархату, яка прибула до Рима на святкування з нагоди урочистості святих Петра і Павла в межах традиційного обміну делегаціями. Її очолював Пісідійський митрополит Йов, співголова змішаної Міжнародної комісії богословського діалогу між Католицькою та Православними Церквами. Напередодні вони були присутні на Святій Месі в базиліці Святого Петра — пише Vatican News.

Креативні зусилля задля справедливого та стабільного миру

У своєму слові, врученому в письмовій формі, Єпископ Рима, серед іншого, зазначив, що ця зустріч відбувається в атмосфері різних тривог, між якими — тема миру, «особливо, в стражденній Україні», де триває війна. «Це війна, яка, торкаючись нас зблизька, показує, що насправді всі війни — це лише катастрофи, тотальні катастрофи: для народів і сімей, для дітей і людей похилого віку, для людей, змушених покинути свою країну, для міст і сіл, а також для створіння, як ми побачили нещодавно після руйнування дамби в Новій Каховці», — підкреслює Папа, наголошуючи на тому, що ми не можемо з цим миритися і повинні разом трудитися на користь миру.

«Трагічна реальність цієї війни, якій, здається, немає кінця, вимагає від усіх нас спільних креативних зусиль, щоб уявляти і реалізувати шляхи до миру, до справедливого і стабільного миру», — додає Глава Католицької Церкви, визнаючи, що ми не можемо здобути мир самі, він насамперед є Божим даром, однак, таким даром, який «вимагає відповідного ставлення з боку людини, особливо віруючої, яка має брати участь у Божому миротворчому ділі».

Необхідність навернення серця

У цьому контексті Святіший Отець звертає увагу на те, що Євангеліє показує нам: мир «походить не із простої відсутності війни, а народжується із серця людини». «На заваді йому стоїть, зрештою, корінь зла, який ми носимо в собі: володіння, прагнення егоїстично переслідувати власні інтереси на особистому, суспільному, національному і навіть релігійному рівнях. Ось чому Ісус запропонував нам як ліки навернення серця, оновлення Його любов’ю Отця», — пише Папа, нагадуючи, що ця любов «безкорислива та універсальна, не обмежена власною групою». «І якщо наше життя не звіщає новизну цієї любові, то як можемо свідчити Ісуса світові?» — запитує він.

Зміцнення плодів богословського діалогу

У своїй промові Глава Католицької Церкви також висловлює задоволення з приводу успішного завершення 15 пленарної сесії Міжнародної змішаної комісії діалогу, яка нещодавно відбувалася в Александрії Єгипетській, і під час якої розглядалося те, як Церква на Сході та на Заході розвивала зв’язок між синодальністю та першістю в другому тисячолітті. «Це може допомогти подолати полемічні аргументи, які використовують обидві сторони, аргументи, які можуть здаватися корисними для зміцнення їхньої ідентичності, але насправді зосереджуються лише на собі та минулому», — переконаний Папа, наголошуючи, що сьогодні ми покликані «разом шукати спосіб здійснення першості, який у контексті синодальності слугував би сопричастю Церкви на вселенському рівні».

«Щодо цього доречно зробити уточнення: не можна думати, що ті самі прерогативи, які Єпископ Рима має щодо своєї дієцезії та католицької спільноти, будуть поширюватися на православні громади; коли, з Божою допомогою, ми будемо повністю об’єднані у вірі та любові, форма, в якій Єпископ Рима здійснюватиме своє служіння сопричастя в Церкві на вселенському рівні, повинна буде випливати з нерозривного взаємозв’язку між першістю і синодальністю», — наголошує Святіший Отець, закликаючи водночас не забувати про те, що «повна єдність буде даром Святого Духа і що в Дусі її слід шукати, бо сопричастя між віруючими — це не питання поступок і компромісів, а братньої любові, братів, які визнають одні одних улюбленими дітьми Отця і, сповнені Христового Духа, вміють поміщати свої відмінності в ширший контекст».