Здорова духовність — яка вона?

Про те, як сформувати здорову духовність, розповідає духовний отець семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі о. Григорій Рассоленко.

Нормальна духовність — поступова. Диявол любить крайнощі: я буду молитися, а коли побачу чудеса — тоді прийду до Церкви. А нормальна духовність починається з «А чому б не сьогодні мені прийти до Церкви?» Я хочу сьогодні просто помолитися, просто прийти до храму, зробити якийсь учинок милосердя. Не обов’язково щось велике — задонатити, наприклад, тисячу гривень за раз. Можна дати 10 грн. милостині чи просто винести кухлик води жебракові, який сидить під палючим сонцем. Помаленьку. Нормальна духовність розвивається поступово. Я дивлюся, як поступово зростає в мені любов. Якщо в духовному світі щось не зростає, то воно занепадає. Якщо я щодня не роблю якихось зусиль, хоча б маленьких, то скочуюся назад. Краще не робити відразу великих зусиль, а почати з малого — й постаратися бути у цьому вірним. І подякувати собі за це.

Нормальна духовність — це життя Таїнствами. Занедбання Таїнств відразу шкодить нашому духовному здоров’ю.

Нормальна духовність розуміє, що я людина, не Бог. Я маю свої обмеження. Я не можу бути Богом для іншої людини. Тобто нормальна духовність — це усвідомлення своїх меж.

Нормальна духовність усвідомлює присутність страждання у своєму житті й розуміє, що страждання неможливо пояснити, воно просто є. У деяких ситуаціях ми маємо просто взяти цей хрест і нести, не можемо нічого змінити. Це нормальна духовність, яка дивиться на Ісуса Христа.

Нормальна духовність базується на любові, на стосунках з Ісусом Христом. І у сповіді, і у своїх стосунках у парафії, зі священиком чи з іншими людьми перший, кого я маю бачити, — це Ісус Христос. А якщо для мене священник чи сестра-монахиня, чи духовний керівник став Ісусом, то це вже ненормальна духовність. За людиною потрібно бачити Ісуса Христа, що Він мені каже. Що Він каже мені у Божому Слові, через Євхаристію, як Він мене слухає, коли я молюся. Ісус Христос — це центр нормальної духовності. Бо ми можемо прийти до Бога лише через Ісуса Христа, ніяк інакше. Наша мета — єдність із Богом. Ми шукаємо Отця, це наше підсвідоме прагнення. І знаходимо Його в Ісусі Христі. Пошуки ідеалу притаманні людям, і це теж — ознака духовності. Але ми знаходимо Отця тільки відкриваючи Ісуса Христа, яким Він є в моєму житті. Якщо я відчуваю, що Ісус не на першому місці в моєму житті, тоді я стаю і молюся: «Господи, будь на першому місці в моєму житті».

Повністю відеоетер з о. Григорієм Рассоленком дивіться тут.

Читайте також:
Три духовні загрози
5 запитань про сповідь
Чи гріх перестати спілкуватися з неприємною людиною?
Як відрізнити одержимість від психічної хвороби?
Що відкриває на дію злого духа?
Що робити, якщо в дитинстві рідні водили до ворожки?
Чому не варто займатися магією
Пастка диявола: бажання отримати містичний досвід
Рішучість і ніжність. Кілька аспектів сповіді