Чим відрізняються Провидіння і «така вже доля судилася»? Попри те, що вони видаються близькими, провіщення і Провидіння означають різне.
«Така була доля!» — інколи люди так реагують на те, що з ними сталося. Це звучить так, ніби життя було визначене наперед, отож історія однієї людини, чи суспільства, чи цілого людства, ба навіть всесвіту не може бути змінена.
«Доля» означає силу, вищу за людську волю, яка керує ходом подій. Католицька Церква в це не вірить і замість цього говорить про Провидіння — від латинського слова providere, яке означає «передбачати, гарантувати». Отож Провидіння — це акт, яким Бог у своїй мудрості провадить усе створіння до досконалості, до якої його покликав.
То чим це відрізняється від долі?
Бог діє через людську свободу
В грецькій та римській міфології призначення це сліпий бог, якому підкорюються всі інші божества і від якого людина відчайдушно намагається втекти. Християнська релігія не каже, що людина пов’язана з силами темряви, вона стверджує щось принципово інше: що людина від них визволена. Це не заперечує випадковості, існування нерівності, ані психічного тиску, якого вона зазнає; але це означає, що хоч вона не може вирішувати все, однак господарем свого життя залишається: господарем, який може покладатися на Когось іншого поруч. А цим Кимось є Бог. Отож, на відміну від ідеї «долі», де все наперед визначене найвищими силами, Провидіння підкреслює свободу людини.
Отці Церкви дуже добре розуміли цю відмінність і дбали про наголошування автономності й свободи людини у провадженні свого життя, вказуючи, що немає наперед записаного плану історії ані окремих доль. Бог діє через свободу кожної людини, навіть якщо вона Йому противиться. Ось як про це казав св. Августин у «Місті Божому»:
«З тими, що провіщенням називають не положення тіл небесних під час зачаття або народження, або постання будь-чого, але зв’язок і шерег причин, які роблять так, що стається все, що стається, — з цим і клопоту собі багато задавати не будемо, якщо йдеться про сам вираз, і сперечатися з цим наміру не маємо. Вони бо цей порядок причин і конкретне їх поєднання приписують волі й могутності Всемогутнього Бога, який, відповідно до найліпшого і найщирішого переконання людей, пізнає всі речі, ще перш ніж вони стануться, і який нічого поза порядком не залишає. Від Нього всіляка міць походить, хоч не всіляка воля. І що вони саме тільки волю Бога Всевишнього, чия нездоланна міць сягає всіх речей, називають провіщенням» (книга 5, розділ VIII).
Доля скасовується, вибираємо Провидіння
«Сотворення має свої властивості й досконалість, але воно не вийшло з рук Творця завершеним. Воно створене «у дорозі» до остаточної досконалості, яку ще має осягнути і до якої Бог його призначив. Божим Провидінням називаємо розпорядження, якими Бог веде своє творіння до цієї досконалості», — уточнює Катехизм Католицької Церкви (ККЦ 302).
Тому в дусі свободи, але також у ввіренні себе Господу людина будує своє майбутнє з Богом поруч.
«Людям Бог навіть дає можливість добровільно брати участь у Його Провидінні, довіривши їм відповідальність «підпорядкувати» землю і «панувати» над нею (пор. Бут 1, 26-28.). Так Бог дозволяє людям бути розумними і вільними причинами, щоб доповнити діло створення в досконалій гармонії для їхнього добра і для добра їхніх ближніх. Люди, часто несвідомі співпрацівники Божої волі, можуть добровільно ввійти в Божий Задум своїми вчинками, молитвами, а також і стражданнями (пор. Кол 1,24,). Вони тоді цілковито стають «співробітниками Божими» (1 Кор 3,9; 1 Сол 3,2) і Його Царства (пор. Кол 4,11.) (ККЦ 307).
Отже, наше життя не «проречене заздалегідь», як це припускає поняття долі/провіщення, але є запрошенням до життя вічного в Бозі, у цілковитій свободі.
Переклад CREDO за: Анна Ашкова, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
