«Не люблю їх. Не подобаються вони мені. І я ніяк не можу зрозуміти того, що багатьом людям татуювання здаються красивими. Ну просто не можу!» — пише о. Даріуш Ковальчик для видання «Idziemy».
Як зізнається сам священник, татуювання для нього — це «псування шкіри кічуватими картинками та візерунками». Також він нагадує, що раніше тату були пов’язані з тюремною субкультурою, були чимсь нечастим, що зустрічалося переважно в середовищі злочинців і хуліганів. Сьогодні це мода, в якій стали флагманами актори, співаки, спортсмени.
Отець Даріуш посилається на заборону з Книги Левіт, яку інколи згадують у дискусіях про татуювання: «Не робитимете заради мерця нарізок на вашому тілі, ані не знакуватимете себе; я — Господь» (19,28).
«Треба, однак, зазначити, що суть цих заборон — щоб не слідувати за культовими практиками поганських племен. Складно на цій підставі засуджувати сучасні татуювання як не згідні з волею Божою — якщо, звісно, вона не несуть змісту або почуттів, скерованих проти Бога й віри», — зазначає священник.
А як щодо слів св. Павла, щщо людське тіло є храмом Святого Духа? «Можна дискутувати, — пише єзуїт, — чи татуювання суперечать цьому закликові апостола. Хоч деякі з них безсумнівно не є прославою Бога у своєму тілі».
Як зауважує о. Ковальчик, татуювання бувають дуже різні: маленькі й великі, з зображеннями квіточок, черепів і навіть Богородиці чи Ісуса. Різними є також відповіді на запитання про причину, чому людина робить собі тату.
Одні кажуть, що татуювання їм подобаються, поліпшують їхній вигляд; дехто вважає це ідейним посланням, а інші — вираженням особистих почуттів.
«Ну що ж! Донині можна зустріти, наприклад, на будинках написи на кшталт ‘я люблю Аню’. Отож чому б не вибити собі ім’я ‘Аня’ на серці або руці? Однак, може, краще бути обережним, бо що робити, коли замість Ані з’явиться Віта?» — зауважує о. Даріуш.
«Я радше вже не полюблю татуювання. Навіть ті, що тонко й мистецьки виконані. В кінцевому підсумку, це таки кіч», — пише священник. І підкреслює, що це йому не заважає цінувати певних людей, які мають татуювання, «бо тату це тільки тату, і воно не визначає того, що це за людина».
«Однак я сподіваюся, що мода на псування своєї шкіри колись минеться, так само як минуло вже стільки мод на цьому світі. Загалом я вважаю, що повінь татуювань — це один із симптомів занепаду сучасної цивілізації, зокрема — тріумфу антикультури над культурою, антимистецтва над мистецтвом», — підсумовує о. Даріуш Ковальчик.
фінансово.
Щиро дякуємо!
