Свята Перпетуя — мучениця ІІ століття, історія якої описана у «Страстях святих мучениць Перпетуї та Феліцити».
Ця розповідь містить опис пережитого нею видіння її померлого брата, і багато хто вважає, що вона бачила саме чистилище.
«Негайно, тієї ж самої ночі, мені було видіння. Я бачила Динократа, що виходив із похмурого місця, де були й інші; він був висохлий і спраглий, блідий і з брудним обличчям, на якому була рана, отримана ним при смерті. Ба навіть більше: там, де був Динократ, був ще басейн, повний води, з краями, вищими за його зріст; і Динократ тягнувся до нього так, наче хотів пити. Мені було сумно, бо хоч у цьому басейні була вода, він не міг напитися. Я знала, що мій брат страждає. Але я вірила, що моя молитва допоможе йому у стражданнях».
Чистилище — це місце, яке готує душу до Неба, і різні святі мали схожі видіння певного типу страждань, що їх переживають у ньому душі.
Невдовзі після цього свята Перпетуя мала наступне видіння, у якому побачила плід своїх молитов.
«Потім, того дня, коли нас залишили у кайданах, мені показали це. Я побачила, що місце, яке раніше було темним, тепер стало світлим; і Динократ, чистий, добре одягнений, відпочивав. Я побачила шрам на місці, де раніше була рана; а краї того басейну тепер сягали його пупа. Хтось безперервно черпав воду з басейну, а на краю стояв келих, наповнений водою; і Динократ підійшов і почав пити з нього, і келих не впав. Задоволений, він відійшов від води і пішов весело гратися, як це роблять діти, і я прокинулася. Згодом я зрозуміла, що його випустили з місця покарання».
Це видіння родом із ранньої Церкви підтверджує католицьку віру у чистилище, і те, що наші молитви за померлих членів родини дають реальний ефект.