Беатифікована 2004 року, Анна Катаріна Еммеріх мала постійні видіння про життя Господа Ісуса й Діви Марії.
Вона прийшла на світ 8 вересня 1774 року в маленькому містечку у Вестфалії (Німеччина). З наймолодших літ Бог її обдаровував надприродними дарами у вигляді містичних видінь. Коли Анна Катаріна підросла, вирішила вступити до монастиря і шукала свого місця в кількох спільнотах, — їй, парадоксальним чином, відмовили. Тільки після наполягання однієї знайомої дівчині зрештою вдалося вступити до Сестер Святого Августина.
Там вона мала ще частіші видіння, до яких інші черниці ставилися скептично. Коли пішла хвиля примусової лаїцизації Німеччини, монастир був закритий, а Анна Катаріна Еммеріх та її сповідник знайшли притулок у домі однієї вдови.
Стигмати
Саме там вона отримала стигмати Христа, які довго приховувала. Після того, як це вийшло на яв, життя Анни Катаріни стало одним великим знаком для оточення: у своїх стражданнях вона єдналася з Христом Розіп’ятим.
Читайте також:
«Мої видіння — Божий дар для людей». Містичка, що бачила, як руйнують Церкву
Її багато разів обстежували і опитували, але результати цих досліджень незмінно підтверджували надприродний характер явищ, які переживала ця містичка.
Натхнення для роздумів, а не Об’явлення
Хоча видіння, переказані через блаженну Анну Катаріну Еммеріх, Церква офіційно не затвердила, то принаймні вони можуть служити натхненням для побожних роздумів над життям і Страстями нашого Господа. Зрештою, ні в одному моменті вони не суперечать Святому Письму.
Різдво Христове за видіннями блаж. Анни Катаріни
Ось як німецька містичка представляє Боже народження:
«Я бачила, як сяйво довкола Марії щораз сильнішало, так, що світла, яке запалив Йосиф, уже й помітити було неможливо. Вона стояла навколішках у широкій, білій шаті, яка вільно окривала Її тіло. Дивилася на схід, а опівночі занурилася у молитовний екстаз. Я бачила Її піднесеною з землі вгору, так що під Нею було видно підлогу. Руки Її були схрещені на грудях. Сяйво, що Її оточувало, постійно збільшувалося, наповнюючи всю печеру.
Пресвята Діва була оточена незвичайним світлом. Із цієї сцени променіла така велика Божа благодать, що її неможливо описати.
В ту мить Вона породила Дитя Ісуса. Ще якийсь час залишалася в екстазі і я бачила, як Вона вкривала Дитятко хусткою, однак не доторкалася до Нього ані брала Його на руки.
Через досить довгий час я бачила, як Дитятко почало ворушитись і плакати. Пресвята Марія, завжди Діва, здавалося, опритомнювала. Вона взяла Дитятко, сповиваючи Його в хустину, якою перед тим Його накрила, притиснула Його до грудей і сиділа повністю закрита разом із Дитям, мені здається, що Вона годувала Спасителя своїм святим молоком.
Я також бачила, як хори ангелів у людській подобі довкола Неї стояли навколішках на землі, триваючи в адорації Божої Дитини. Там біло шість ангельських хорів, оточених сліпучим сяйвом.
Приблизно за годину після народження Марія покликала святого Йосифа, який ще надалі перебував зануреним у молитву.
Коли він підійшов до Неї — кинувся з радістю і смиренням навколішки і впав обличчям долілиць. Пресвята Наречена ще раз попросила його подивитися на святий дар Всевишнього, з серцем, сповненим вдячності.
Тоді він узяв Дитятко на руки і прославляв Бога, плачучи з радості.
Свята Діва тоді сповила Дитятко Ісуса в пелюшки. Спершу Вона накрила Його червоною одежинкою, на неї поклала білу, аж по плечики, а на голівку пов’язала ще одну хусточку. Вона мала при собі тільки чотири пелюшки.
Пізніше я побачила Марію і Йосифа, як сиділи на землі. Вона не розмовляли, здавалися зануреними у роздуми.
Потім я побачила прекрасного, сяючого світлом Новонародженого, сповитого в пелюшки і покладеного на постелі, а Марія Його споглядала. На вигляд цієї картини я вигукнула: ‘Це маленьке тіло є Спасінням для усього Всесвіту!’
Святе подружжя поклало потім Божественне Дитятко в ясла, наповнені гілками впереміш із м’якою травою, і накрили Його ковдрочкою.
Ясла стояли понад кам’яним коритом, яке знаходилося в печері праворуч від входу врівні з землею. Підлога цієї печери була дещо глибшою, ніж та друга частина, в якій Дитятко народилося.
Коли поклали Дитя у ясла – обоє стали обік, плачучи з радості та співаючи гімни.
Святий Йосиф приготував Пресвятій Діві постіль і місце для сидіння, одразу при яслах.
Я бачила Пресвяту Діву до і після народження одягненою повністю в біле і завжди накриту вельоном.
У перші дні, зразу після цієї Події, Вона перебувала при Дитятку сидячи або навколішках, а для сну лягала на бік. Я , однак, не бачила, щоб Вона була хвора або змучена. Коли люди до Неї приходили — Вона ще більше закривалася вельоном і ставала точно на те місце, де на світ прийшло Найсвятіше Дитятко».
Переклад CREDO за: Рікардо Санчес, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
