Римо-кат.: Св. Єлизавети Угорської, монахині
(біл) Обов’язковий спомин
Греко-кат.: Прп. Йоаникія Великого
мч. Никандра, єп. Мирського та Єремея, пресвітера
Римо-католицький календар
Св. Єлизавети Угорської, монахині
(біл) Обов’язковий спомин
Перше читання
Одкр 4, 1-11
Читання з Одкровення святого Йоана Апостола
Я, Йоан, глянув, і ось – на небі двері відчинені, і перший голос, який я почув, – наче звук сурми, заговорив зі мною і сказав: “Підіймися сюди, і Я покажу тобі те, що має статися після цього!” І одразу я був у дусі. І ось, на небі стояв престол, і Той, Хто сидів на престолі. Той, Хто сидів, з вигляду був подібний до каменя яшми й сердоліку, а райдуга довкола престолу була подібна до смарагдової. А навколо престолу було двадцять чотири престоли, і на престолах – двадцять чотири старці, які сиділи й були зодягнені в білий одяг, і мали на своїх головах золоті вінці. І від престолу виходять блискавки, і шуми, і громи. Сім же світильників, що горять перед престолом, – то сім Божих духів. А перед престолом – наче скляне море, подібне до кришталю. Серед престолу й довкола престолу – чотири істоти, повні очей спереду і ззаду. Перша жива істота була подібна до лева, друга істота подібна до теляти, третя істота мала таке обличчя, як у людини, а четверта істота – подібна до орла в польоті. І чотири істоти, кожна з яких має по шість крил, довкола і всередині повні очей, не мають спочинку ні вдень, ні вночі, говорячи: “Святий, святий, святий Господь Бог, Вседержитель, Який був, Який є і Який приходить!” І як тільки живі істоти віддадуть славу, честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі, Який живе віки віків, – двадцять чотири старці падають перед Тим, Хто сидить на престолі, й вклоняються Тому, Хто живе віки віків, і кладуть свої вінці перед престолом, кажучи: “Достойний Ти, Господи і Боже наш, прийняти славу, честь і силу, адже Ти створив усе, і завдяки Твоїй волі все постало і було створене!»
Слово Боже.
Псалом респонсорійний
Пс 150, 1-2. 3-4. 5-6 (П.: пор. Одкр 4, 8б)
Ти – найсвятіший, Господь Вседержитель.
Хваліте Господа в Його святині. *
Хваліте Його в Його могутній тверді.
Хваліте Його за Його подвиги великі. *
Хваліте Його в Його величі безмежній.
Хваліте Його звуком рогу, *
хваліте Його на гарфі й на гуслах.
Хваліте Його на бубні й танком. *
Хваліте Його на струнах і сопілці.
Хваліте Його на дзвінких цимбалах, *
хваліте Його на гучних цимбалах.
Хай хвалить Господа *
все, що живе!
Спів перед Євангелієм
Йн 15, 16
Алілуя, алілуя, алілуя.
Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав,
щоб ви йшли і плід принесли.
Євангеліє
Лк 19, 11-28
† Читання святого Євангелія від Луки
Того часу Ісус розказав притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство. «Отже, – сказав Він, – один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися. Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: «Торгуйте, доки прийду!» Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: «Не хочемо, щоби цей панував над нами!» І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували. Приходить перший і каже: «Пане, міна твоя принесла десять мін». І відказав йому: «Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами». Прийшов другий, кажучи: «Пане, міна твоя принесла п’ять мін». Сказав і цьому: «І ти будь над п’ятьма містами». І ще один прийшов, кажучи: «Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці. Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!» Каже йому: «Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв. Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?» А тим, які стояли поряд, сказав: «Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!» І відповіли йому: «Пане, він же десять мін вже має!» Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране від нього. А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!» Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.
Слово Господнє.
Греко-католицький календар:
Прп. Йоаникія Великого
мч. Никандра, єп. Мирського та Єремея, пресвітера
Ап. – 1 Тим. 281 зач.; 1, 18-20; 2, 8-15.
18. Такий наказ тобі я доручаю, сину Тимотею, згідно з пророцтвами, що раніше були виголошені про тебе, щоб ти завдяки їм боровся доброю боротьбою, 19. мавши віру й добре сумління, що його деякі відкинувши, відпали від віри; 20. між ними Гіменей та Олександер, яких я передав сатані, щоб навчилися не хулити. 8. Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки. 9. Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, 10. але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя. 11. Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі. 12. Навчати жінці я не дозволяю, ані коверзувати чоловіком, – їй бути тихомирною! 13. Адам бо спершу був створений, а Ева потім. 14. І Адам не був зведений, жінка ж, зведена, завинила. 15. Однак, вона спасеться, народжувавши дітей, якщо перебуватиме у вірі, любові та святості зо скромністю.
Єв. – Лк. 78 зач.; 15, 1-10.
1. Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути. 2. А фарисеї з книжниками нарікали: «Цей грішників приймає і їсть разом з ними.» 3. Тоді Ісус сказав до них цю притчу: 4. «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев’ятдесят дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? 5. А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі 6. й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась. 7. Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння. 8. Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде? 9. А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила. 10. Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.»
liturgia.alfaomega.org.ua , ecumenicalcalendar.org.ua
фінансово.
Щиро дякуємо!
