Спомин святих Кирила і Мефодія, апостолів слов’ян, припадає на 14 лютого. Якби це свято мало октаву, то цьогоріч вона би запам’яталася би черговою шкодою, заподіяною слов’янській землі: поки світ недовірливо тер очі, президент США озвучив свої думки, аналітику і пропозиції щодо війни росії проти України.
Про це у своїй колонці для «The Catholic Thing» розмірковує о. Раймонд Де Суза, канадський священник, відомий коментатор і публіцист.
У 2022 році католики в Україні молилися, щоб російський президент путін змінив своє рішення. Цього року вони просять Бога про те саме — тільки щодо президента Дональда Трампа. Обидва вони бачать світ схожим чином: це світ, де великі держави домінують над своїм «близьким зарубіжжям».
Святий Йоан Павло ІІ, видатний слов’янин, мав інші погляди, які він досить детально виклав у 1980-х роках. Контраст сьогодні очевидний.
У 2014 році, коли путін вторгся в Україну і анексував Крим, тодішній Держсекретар США Джон Керрі сумно бурмотів, що це був «акт ХІХ століття у ХХІ столітті». Він, мабуть, був абсолютно спантеличений, коли путін виступив із промовою про Крим у російській госдумі, покликаючись не на XIX століття, а на Крим дев’ятсот років тому, де «прийняв хрещення князь Володимир» і зазначив, що «його духовний подвиг прийняття православ’я визначив загальну основу культури, цивілізації та людських цінностей, які об’єднують народи Росії, України та Білорусі».
«Ми єдиний народ, — сказав тоді путін. — Київ — мати міст руських. Давня Русь — наше спільне джерело, і ми не можемо одне без одного».
В ім’я цих духовних і братніх зв’язків путін атакував і вбив своїх «братів-слов’ян». Він зробив це з благословення московського патріарха РПЦ Кіріла, що вважає себе духовним батьком українців — яких вбивають російські військові. З цієї причини Глава УГКЦ Святослав Шевчук, що цими днями перебував із візитом у США та Канаді, назвав війну «святотатством».
Навряд чи президент Трамп має думку про хрещення слов’янських народів у Х столітті, але він точно має свої уявлення про ХІХ століття. На відміну від Керрі, який критикував мислення у стилі ХІХ століття, Трамп його вітає.
У своїй другій інавгураційній промові Трамп заявив, що «США знову вважатимуть себе нацією, яка розвивається… яка розширює свою територію». Це було повернення до доктрини Монро і «явного призначення» — слів, які Трамп використав із досить екстравагантним ефектом, говорячи про відправлення на Марс.
Доктрина Монро, оголошена у 1823 році, наказувала європейським державам розглядати американський континент, північ і південь, як сферу впливу Сполучених Штатів. Їхня колоніальна доба закінчилася на задньому подвір’ї Америки. У своїй промові 1904 року президент США Теодор Рузвельт зазначив, що у певних ситуаціях «дотримання доктрини Монро може спонукати США виконувати роль міжнародної поліції».
Америка залишила за собою право втручатися у справи власного «заднього подвір’я» і завойовувати нові території, як це було у роки президентів Мак-Кінлі та Рузвельта, що їх Трамп згадав у своїй інавгураційній промові. І якщо у цій півкулі будуть колонії — Гренландія, Панама, Гуантанамо — то США повинні ними володіти.
Легко уявити, що Трамп із розумінням поставився би до думки путіна про російське «близьке зарубіжжя». Цей термін, що має російський оригінал («ближнее зарубежье»), набув популярності після розпаду СРСР у 1991 році. Росіяни, зокрема путін, оплакували втрату свого «близького зарубіжжя».
Вільям Сефайр у колонці 1994 року про етимологію цього терміну зазначив, що «багато людей у цих суміжних країнах, особливо неросіяни, відкидають цю жорстку російську версію доктрини Монро, яку деякі московські чиновники називають “куркою, що збирає своїх курчат”».
Трампу бракує материнської лагідності, але він ставиться до Гренландії, Панами і навіть Канади як до «курчат», яким потрібно повернутися у курник. Те, як він говорить про Канаду — як про «51-й штат», а не справжню державу — перегукується з тим, як путін називає Україну штучним утворенням, по суті — частиною росії. І Трамп, і Путін вважають, що їхні «пташенята» не повинні вилітати з курника.
Поважний канадський політичний оглядач нещодавно припустив, що Трамп із путіним можуть обговорюють у своїх довгих чатах. На його думку, путін каже Трампу, що «великі країни контролюють свої задні подвір’я. Власне, вони великі саме тому, що контролюють свої задні подвір’я». Відновлена доктрина Монро з поправками Трампа, ймовірно, здобуде прихильність у путінській москві.
Архієпископ Святослав був у Вашингтоні того дня, коли Трамп вибухнув гнівом проти України. Ймовірно, на його думку, двоє католиків-високопосадовців в адміністрації Трампа (віцепрезидент Джей Ді Венс і держсекретар Марко Рубіо), могли би з більшою повагою ставитися до героїчності українських католиків із Церкви, яка у роки Холодної війни була найбільшою підпільною Церквою у світі; Церкви, придушеної і закатованої Сталіним у 1946 році.
Венсу та Рубіо пішло би на користь слов’янське бачення Йоана Павла ІІ. Сорок років тому він написав забуту нині енцикліку «Slavorum Apostoli» («Апостоли слов’ян»). Перший Папа-слов’янин оголосив святих Кирила та Мефодія «співпокровителями Європи» разом із святим Бенедиктом у 1980 році. Брати з Салонік були місіонерами на слов’янських землях у ІХ столітті, коли починався розвиток слов’янської культури та націй. У 880 році Папа Йоан VIII схвалив використання старослов’янської мови у літургії, перекладеній Кирилом і Мефодієм. Призначення братів покровителями Європи у 1980 році мало на меті відзначити 1100-річний ювілей з моменту цього історичного дозволу.
«У Венеції, перед представниками церковного світу, які мали досить вузьке уявлення про Церкву і були проти цього бачення, святий Кирило мужньо захищав [народну мову], — писав Йоан Павло ІІ у своїй енцикліці. — Він зауважив, що багато народів уже запровадили і тепер мають літургію, написану та відправлену їхньою мовою, наприклад вірмени, перси, абаски, грузини, согдійці, готи, авари, хазари, араби, копти, сирійці та багато інших».
Святі Кирило і Мефодій підготували ґрунт для латинського хрещення Польщі (966 р.) і грецького хрещення Київської Русі (988 р.). Тисячоліття польського християнства у 1966 році стало вирішальним у пастирській формації Йоана Павла ІІ. У 1988 році, у рік хрещення Русі він як Папа хотів поїхати до москви на російське тисячоліття. Радянська влада, звичайно, відмовила, але через емісарів і офіційні документи він привернув увагу до ювілеюї, щоб сприяти духовній єдності як росії, так і України — що, своєю чергою, живило би спільну духовну ідентифікацію всієї Європи.
Йоан Павло ІІ молився, щоб «уся Європа могла дедалі сильніше відчувати потребу у релігійній та християнській єдності і братерській спільності всіх своїх народів, щоб, через подолання непорозумінь, взаємної недовіри та ідеологічних конфліктів шляхом спільного усвідомлення істини, це могло стати для всього світу прикладом справедливого і мирного співіснування у взаємній повазі та непорушній свободі».
Через рік після ювілею Київського хрещення впала Берлінська стіна, а невдовзі вся імперія зла — як зовнішня, так і внутрішня, — розлетілася на частини. Курчата вилізли раніше, ніж лисиця встигла прибігти у курник.
Тепер «нерозуміння та ідеологічні конфлікти» повернулися. Лисиця і ведмідь повернулися. Путін богохульно виправдовує свою жорстоку агресію Х століттям. Тепер він має підтримку з боку Трампа, який повертається у ХІХ століття. Бачення Йоана Павла спрямоване на спільну духовну спадщину для сприяння мирній злагоді між народами. Бачення путіна і Трампа розуміє мир як підкорення великою державою своїх сусідів.
Слов’янське серце Івана Павла розривається на небі. Архієпископ Святослав Шевчук нині є справжнім духовним батьком слов’янських народів, хоча, як католик в Україні, належить до меншності. Як єпископ він є наступником біблійних апостолів. На даний момент він також є наступником Кирила і Мефодія, апостолів слов’ян.
Фото: AP Photo/Evan Vucci, File
фінансово.
Щиро дякуємо!
