Днями я мала можливість побачити досить незвичайний фільм. Незвичайний для наших днів. Стрічка під назвою «Щоденник сільського священика» була знята рівно шістдесят років назад у Франції за однойменним романом Жоржа Бернаноса. Особисто мене кіно заінтригувало назвою і своїм похилим віком. Не шкодую, що все ж таки знайшла час і бажання його переглянути.
Зовсім молодий хлопець, католицький священик, закінчивши семінарію потрапляє до маленького містечка на служіння. Там він один, інший священик знаходиться лише в сусідній місцевості. Парафіян трохи є, але в житті Церкви беруть не надто активну участь. Він – досить серйозна людина для своїх років: живе в убогості, чистоті тіла і душі. Досить багато часу роздумує про Бога і себе, як Його слугу. Всі свої думки і події він записує в щоденник.
У цьому фільмі дуже мало сюжетних епізодів, але багато глибоких, філософських відкриттів у внутрішньому світі людини. Для декого кіно може здатись дуже нудним і розтягнутим, але, мабуть, для тих, хто шукає крутих пригод і спец ефектів. У фільмі знімались не професійні актори, використовувався живий звук. А чорно-білі кольори взагалі залишають багато місця для власної фантазії. Насправді ж там можна побачити одну з людських історій існування на цій землі.
Молодий священик – чиста і невинна душа – прагне з усіх сил служити людям і рятувати їхні душі. Але його надмірна доброта і відсутність суворості лише викликають надмірну неповагу з боку жителів. До цього всього ще й додається його дуже тяжкий стан здоров’я. В отця серйозні проблеми зі шлунком, він не в змозі харчуватись жодною їжею, вона йому спричиняє жахливі болі всередині. Єдине, що йому підходить – це розмочений черствий хліб у вині, через що всі парафіяни, навіть діти, вважають його алкоголіком. Але він не бачить в цьому нічого поганого, думаючи, що це Тіло і Кров Христа.
Постійні фізичні і моральні страждання змушують хлопця мріяти про смерть. Він радіє за тих, хто йде з цього світу раніше нього і бажає опинитись на їхньому місці. Його хвороба прогресує і він змушений їхати в лікарню на обстеження. По дорозі священик знайомиться з молодим військовим і той надихає його на думки, що молодість благословенна і сповнена ризику. Його огортає, як ніколи, бажання жити. Але зовсім молода людина, щойно після відчуття неймовірної радості, виходить від лікаря з діагнозом-вироком на ті часи – «рак шлунку». Священик зовсім зневірений, відчуває відразу до молитви і замість Церкви йде до бару. Згодом, зібравшись з силами, він збирається повернутись у свою парафію і там дожити своє життя. Але це йому так і не вдасться. Через кілька днів він помре. Зі стражданнями в тілі, вірою в серці і розарієм в руках він з покірністю приймає смерть зі словами на устах : «Що з того? Все-благодать». Він відійшов, зневажений усіма.
Можливо, цей фільм буде корисно переглянути людям, які замислюються над сенсом свого існування, над сенсом страждань і покори.
Жанр: драма
Режисер: Робер Брессон
У головних ролях: Клод Лейдю,Жан Ривейр
Тривалість: 115 хв.
Країна: Франція
Рік: 1950
Нагороди:
1950 – Премія Луї Деллюка
1951 – Венеціанський кінофестиваль:
Кращий іноземний фільм
Премія італійських критиків
Премія ОСІС
Номінація на «Золотого лева»
1952 – приз гільдії французьких кінокритиків
1954 – номінація на премію BAFTA в категорії «кращий іноземний актор».
фінансово.
Щиро дякуємо!
