По-перше, ангели могутні. Нехай вас не вводять в оману всі ці голенькі херувимчики, якими епоха бароко заселила нашу уяву. У Писанні перше, що завжди говорить людині ангел, коли з’являється їй, — «Не бійся!» А що би сказали херувимчики з голими сідничками? Напевно, щось на кшталт: «Підв’яжи мені підгузника». Але, згідно з давньою традицією, ангели викликають шанобливість. Рільке каже, що ангел лякає. У чому ж їхня могутність?
Сутність ангелів — у розумінні. Їхні помисли глибокі. Розуміння — їхня спеціальність. Згідно з Аквінатом та іншими Вчителями, ангели інтуїтивно осягають первинні думки, що лежать в основі всіх наших інших помислів. Їм не потрібно вчитися проникати в суть речей. Вони не потребують доказів, аргументів і експериментів. Вони схоплюють все інтуїтивно і миттєво.
В царині інтуїції їм немає рівних. У цьому вони можуть бути нам помічниками. Ось чому ангелів і творців з’єднують настільки глибокі дружні зв’язки. Споглядаючи дивовижні, незвичайні зображення ангелів, подаровані нам художниками, ми маємо справу не просто з благодатною темою для живопису, але і з тим, що відбувається між ангелами і художниками. Ангели йдуть шляхами інтуїції.
Ангели пов’язані особливими стосунками і з пророками — а сьогодні пророки нам необхідні. Пророки потрібні громадянському суспільству в кожній професії, в кожному поколінні. Нам потрібні молоді пророки і пророки старі. «Чим займаються пророки? — запитує ребе Гешеле. — Пророки втручаються». Якщо ми хочемо, щоб людство звернуло з того шляху, яким воно йде зараз, нам не обійтися без пророків; ангели ж, за Аквінатом, мають якнайбільш безпосередній стосунок до пророцтва.
До того ж, ангели мають виняткову силу волі. Аквінат каже: «… Їхня воля за своєю природою наповнена любов’ю». Ангели не схильні вдаватися до відірваного міркування; їхня доля — любов і розуміння. Їхнє розуміння просякнуте любов’ю. Їхні знання — це знання серця. Це мудрість, а не просто знання.
Отже, ми ясно бачимо, що у сферах своєї «спеціалізації» — у розумінні, пізнанні, любові, співчутті й пророцтві — ангели можуть багато чого навчити нас. Їхні завдання непрості. У них є серйозні космічні обов’язки, пов’язані з мудрістю і знанням. Одне з таких завдань — прославлення. Де прославлення, там і ангели. На мою думку, відсутність ангелів пов’язана з тим, що я би назвав «кризою прославлення у західній цивілізації». Вони повернуться, щойно ми знову навчимося прославляти.
Гільдеґарда Бінгенська й Тома Аквінський вчать, що диявол відрізняється від ангелів відмовою підносити хвалу. Як багато в нашій культурі останніх століть було пов’язано з відмовою прослави! Що є хвала, як не радісний і побожний хор голосів? Ми позбавлені хвали тому, що наш світ — світ, подібний до машини або клітки, — забрав у нас благоговіння й радість. Пробуджуючи в нас побожний страх і подив, нова космологія тим самим воскрешає хвалу.
Вивчати ангелів — значить проливати світло на нашу власну природу, особливо на ті її аспекти, що придушені нашою секуляризованою цивілізацією, секуляризованою освітньою системою і навіть нашою секуляризованою релігійністю. Під секуляризацією я маю на увазі все, що виганяє священне тремтіння зі світобудови.
«Фізика ангелів» Метью Фокс, Руперт Шелдрейк, Terra Mariana