Коли ми читаємо життєписи святих, у нас може виникнути спокуса подумати, що ми ніколи не зможемо жити згідно з їхніми стандартами.
Наприклад, багато канонізованих святих щодня відвідували Месу, так само, як і багато мирян, яких вважають прикладами для християн у наш час.
До того ж, деякі священники заохочують своїх парафіян щодня ходити на Месу, мимоволі створюючи враження, ніби, не роблячи цього, ми стаємо «поганими католиками».
Чи це правда? Чи можна стати святим, не відвідуючи Месу щоденно?
Насправді, щоденна Меса — це можливість, а не обов’язкова умова. Церква не вимагає її від тих, хто не належить до богопосвячених осіб, і це навіть не є вимогою для канонізації святих. Під час канонізаційного процесу Церква дивиться на героїчність чеснот людини, а не на те, чи ходила вона на Месу щодня.
Варто також пам’ятати, що можна відвідувати щоденну Месу і при цьому бути далеко від Бога. Серце — ось найважливіша частина духовного життя кожної людини.
Ми повинні поставити собі запитання: «Чи дотримуюсь я Божої волі у своєму житті?»
Цілком можливо, що Бог може запросити вас склати жертву щоденних відвідин Меси, але це не завжди можливо. За певних обставин можна духовно єднатися з літургією Церкви, яка постійно відправляється по всьому світу.
Святий Франциск Сальський пропонує цю практику у своєму «Вступі до побожного життя»:
«Якщо будь-яка нездоланна перешкода заважає вам бути присутніми на цій суверенній Жертві Найістиннішої Присутності Христа, принаймні обов’язково беріть у ній участь духовно. Якщо ви не можете піти до храму, виберіть якусь ранкову годину, щоб поєднати свій намір із намірами всього християнського світу, і, де б ви не були, здійсніть ті самі внутрішні акти побожності, які би ви виконали, якби справді були присутні на Євхаристії у церкві».
Просто не впадайте у відчай, якщо вам бракує часу ходити на Месу щодня. Це не робить вас «поганим католиком».
Довіртеся Богові і дозвольте Йому вести вас у вашому повсякденному житті, знаходячи Його у людях і справах, якими ви займаєтеся, навіть поза стінами храму.