Будь-яка молитва чи побожний акт, звернений до душ у чистилищі, може бути способом за них помолитися. Найефективніше — це замовити за них Месу або пожертвувати плоди власного відвідування Меси. Розарій — ще один чудовий спосіб молитися за померлих.
Ми молимося за душі в чистилищі, бо вони проходять остаточне очищення, необхідне для більшості з нас після смерті. Святе Письмо говорить про небо: «Не ввійде до нього ніщо нечисте» (Одкр 21, 27). Ісус також дав настанову кожному з нас, кажучи: «Будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт 5, 48).
Більшість із нас усвідомлює, що мало хто залишає цей світ у стані досконалості чи повної чистоти, навіть якщо людина дружить із Богом і перебуває у стані благодаті. Необхідно виконати певну останню роботу, щоб позбутися будь-якої остаточної прихильності до гріха, гострих кутів, смутку, жалю чи болю. Ці речі безсумнівно відкриваються, коли ми постаємо перед судом Христовим.
Як саме відбувається це очищення — таємниця, але Святе Письмо дає два образи: один втішний, а другий — більш енергійний. Книга Одкровення містить втішну думку про померлих, що Ісус «витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерті не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло» (Одкр 21, 4). Більш полум’яні слова належать святому Павлу, який говорить про вогняне очищення, через яке пройдуть померлі в день суду: «Кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в огні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. І коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; 15 а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь» (1Кор 3, 13-15).
Отже, знаючи про суд і очищення, ми молимося за померлих, щоб цей процес минув швидко, і щоб вони незабаром осягнули повноту слави небес.
Інстинктивне чуття Церкви, що наші молитви допомагають, є давньою практикою, вкоріненою ще у Старому Завіті. Ми прагнемо допомогти цим душам і прискорити їхнє очищення, яке може бути необхідним і якого вони, можливо, зазнають. Ми не маємо певності, як тутешній час співвідноситься з тамтешнім, і розуміємо, що мертві навряд чи сприймають час так, як сприймаємо його ми. І все ж ми інстинктивно молимось і допомагаємо їм у цих останніх штрихах, коли Господь завершує свій шедевр.
Переклад CREDO за: Simply Catholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
