Роздуми до Слова Божого на суботу ІІІ тижня Великого посту
«Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар» (Лк 18, 10).
Фарисей порівнює себе з іншою людиною. Різниця, яку він бачить, його тішить: «я не такий, як інші», і саме за це він дякує Богові.
Бог любить кожну людину, для кожної людини Бог бажає вічного щастя. Через первородний гріх всі ми були позбавлені вічного життя, а Ісус Христос дарує нам це життя Своєю смертю на хресті, Своєю дорогоцінною кров’ю, змиває наші гріхи разом з первородним гріхом. До смерті Ісуса Христа на хресті жодний учинок, навіть найсправедливіший і найдобріший не міг вислужити спасіння людині – всі однаково були позбавлені надії на вічне життя: і цей фарисей, і митар. Тому фарисейська хвальба перед Богом свідчить про те, що він покладає віру на свої вчинки, а не на милосердя Боже, таким чином не дозволяє діяти в собі милосердю Божому.
«Кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, – вивищений» (Лк 18, 14). Тобто, якщо я хвалюсь своїми вчинками перед Богом і перед іншими людьми, я свідчу про свою духовну сліпоту, бо не бачу того добра, яке в мені, для мене, через мене робить Бог. Я не бачу того, що в порівнянні з Божою милістю до мене, мої добрі вчинки майже нічого не варті, настільки ця милість Божа перевищує всяке наше зрозуміння.
Митар не вивищувався перед Богом, але в своєму розкаянні, сподівався отримати Боже милосердя. І ця його довіра дала можливість Божому милосердю задіяти в його серці і омити його від гріха, а отже підняти з гріха, вивищити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
