Хто спасеться?

Роздуми над Словом Божим на вівторок ХV звичайного тижня, рік І

Тир і Сидон — це багаті міста фінікійців, що розташовані на березі Середземного моря на території сучасного Лівану. Для євреїв Тир і Сидон були синонімом язичництва і варварських культів. У книзі пророка Єзекіїла є пророцтво стосовно Тиру, в якому він називає причину падіння цього міста: «Через твоє розросле купецтво твоє нутро сповнилося беззаконням, і ти згрішив»; «Високо неслось твоє серце з-за краси твоєї. Через твою вроду ти втратив твою мудрість.» (Єз 28, 16. 17). Тир і Сидон насправді були великими та гарними містами. Це багатство послужило великою спокусою для їхніх мешканців і тому вони відпали від віри в єдиного Бога і впали в язичництво. Вони впали настільки низько, що для того, аби вказати на безнадійність гріховного стану, Ісус пригадує лише назви Тиру і Сидону і слухачі відразу розуміють про що йдеться. Однак Ісус в уривку говорить про більший гріх — гріх невразливості на Божі чуда й об’явлення, які закликають людину до навернення. В іншому місці Ісус зазначає: «Воістину кажу вам: митники й розпусниці випере­джа­ють вас до Царства Божого» (Мт 21, 31), бо вони повірили Ісусові, побачили свою гріховність і розкаялись.

Отже, навіть якщо я щонеділі ходжу до церкви, регулярно приймаю таїнства, все одно не можу бути на сто відсотків впевнений у своєму спасінні, бо можу впасти в гріх гордині, зарозумілості, духовної невразливості, які перед Богом також є великим гріхом. Також не можна казати про людину, яка опинилась на дні морального падіння, що вона позбавлена спасіння. Бо ця людина бачить свій гріх, а те, що цей гріх бачать і інші люди, позбавляє її необхідності приховувати його від інших і від самого себе. Отже, такій людині легше визнати свій гріх і розкаятись в ньому, ніж людині, яка передусім намагається зовнішньо виглядати «праведною».