В день виходу на екрани Італії останнього фільму «Гаррі Поттер» ватиканська газета «Оссерваторе Романо» розмістила низку рецензій. У першій з них остання серія кіноепопеї названа «тривожною і жорстокою». Заключне зіткнення між силами добра і зла доходить до останньої краплі крові, і атмосфера в цьому фільмі «занадто похмура», пише автор рецензії Гаетано Валліні.
Про магічні ігри дітей-чарівників вже ніхто не пам’ятає. Юні учні Хогвартса виросли, а завчені заклинання служать їм тепер тільки для того, щоб не впасти перед прокляттям Волдеморта і врятувати світ від його планів. У війну залучені всі: люди і маги, дракони і змії, велетні, пожирачі смерті і дементори. В останньому фільмі з серії «Гаррі Поттер» настає момент зведення рахунків між магом в круглих окулярах, що вже виріс, і Лордом Волдемортом, уособленням зла, який прагне безсмертя за будь-яку ціну.
Для тих, хто вже прочитав всі романи Роулінг, чергова екранізація, як завжди, буде неминучим випробуванням на точність і вірність тексту. Однак, зауважує критик, у кіно – свої правила, і вірність написаному тексту ще не означає привабливість. У цьому можна було переконатися в минулій серії: «Гаррі Поттер і дари смерті» виявився не на висоті попередніх фільмів, мабуть, тому, що його творці побажали розділити книгу на два фільми, швидше за все, з комерційних міркувань. Попередній епізод створював враження незавершеності. Критичні відгуки начебто благотворно вплинули на режисера Девіда Йейтса. Починаючи з тривалості: це – найкоротша з усіх восьми серій. А якість, безсумнівно, від цього тільки виграє, завдяки вдало знятим епізодам, добре прорахованим спецефектам, якісному монтажу, не втрачається ритм і напруженість.
Похмурість атмосфери в останній серії досягає своєї межі, і Хогвартс перетворюється на нагромадження задимлених руїн. Цей факт напевно сподобається далеко не всім – подібна реакція вже спостерігалася після минулого фільму, особливо серед юних глядачів. І якщо раніше смерть була рідкісною подією, можна сказати, інцидентом, то тут вона стає головною дійовою особою. Кров тече рікою, багато хто вмирає: чарівники, які вже більш-менш виросли, викладачі. Можливо, саме цей жорстокий поворот стане причиною неприйняття останньої серії, в усякому разі для певної частини публіки.
Що стосується змісту, то останній розділ розкриває всі карти, показуючи відсутні частинки історії і зриваючи маску з персонажів, позиція яких між добром і злом була досі двозначною, починаючи з професора Снегга. І перш за все в ній підтверджується: немає жодних сумнівів в тому, на чию сторону вставати. Весь Хогвартс встає на сторону Гаррі Поттера. В епопеї зло ніколи не приваблювало, і навіть при зведенні рахунків лукавий не здавався привабливим. І, як і колись, на першому місці – непорушні цінності, такі як дружба і самопожертва. Юні чарівники виросли разом з читачем, глядачем і самими акторами, і сьогодні всі вони розуміють, що магія – це лише привід, засіб у боротьбі з абсурдним прагненням безсмертя.
В іншій рецензії «Оссерваторе Романо» її автор Антоніо Каррьєра підбиває своєрідний підсумок «кар’єрі» Гаррі Поттера. На його думку, остання серія кіноепопеї буде відповіддю на питання про те, як оцінювати Гаррі Поттера та його історію і чи зводити її в ранг якоїсь «притчі» про людину постмодерну. В останньому фільмі, як і в попередніх, ставиться питання про смерть і вічне життя згідно Гаррі Поттера і його противника. Лорд Волдеморт не уособлює собою диявола. Він уособлює собою лише те, до чого приходить людина, що робила у своєму житті один за іншим помилковий вибір, віддаючи перевагу злу, а не добру, і не бажаючи зрозуміти, що сила любові перевершує його власну силу.
Волдеморт може стати уособленням кожного з нас. У біблійній перспективі це можна описати так: духовний вимір є невід’ємним для людини, а не просто її «частиною». Здійснюючи вбивства, Волдеморт погодився, щоб його душа розділилася, сховавши її частки. Нездатний любити, Волдеморт знищив свою цілісність, спровокувавши тим самим необмежене диявольське панування над собою. Це – образ людини постмодерну, яка, ставлячи себе в центр Всесвіту, думає, що може розпоряджатися собою як їй завгодно. Забувши про те, що він – створіння Творця, він впевнений, що може заперечувати душу і спокійно жити без неї. За людиною зовні сильною і впевненою у собі ховається божевільний страх смерті, що штовхає його на шалену гонку за безсмертям.
У восьмому фільмі Альбус Дамблдор каже Гаррі Поттеру: «Справжній господар смерті не намагається втекти від неї. Він приймає смерть як належне і розуміє, що в світі живих є речі набагато страшніші, ніж смерть». Цей урок Дамблдора – відлуння слів святого апостола Павла в Посланні до Коринтян, висічених на могилі батьків Поттера: «Знищений буде останній ворог – смерть». Іншими словами, вічне життя досягається через смерть, а не втечею від неї. І хоча Гаррі Поттер не позиціонує себе християнином, він закликає Вольдеморта «переглянути своє життя, покаятися, визнати верховенство любові над будь-якою річчю, щоб не приректи себе на вічні муки. На жаль, ці заклики марні: Волдеморт не вірить в «ці дурниці». Він створив себе на свій образ і відповідає тільки перед самим собою. А справжня мудрість походить від малих, від чистих серцем, подібних Гаррі Поттеру, готовому померти за друзів.
Ще один урок, який можна зробити з епопеї, – це впевненість, що світ можна змінити. Гаррі та його друзі доводять, що зло перемогти можливо, можливо відновити мир. Не влада, не успіх і не легке життя ведуть до істинної радості. До неї ведуть дружба, самовіддача, жертва і прийняття істини, не створеної на образ людини.
фінансово.
Щиро дякуємо!
