Греко-католицький календар:
4-та Неділя Великого Посту
прп. ісп. Теофана Сигріянського
Григорія Двоєслова, папи Римського
Євр. 314 зач.; 6, 13-20
13. І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, 14. кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.» 15. І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: 16. люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. 17. Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, 18. щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. 19. В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, 20. куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.
Мр. 40 зач.; 9, 17-31
17. І відказав йому один з народу: “Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа, 18. і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли.” 19. Він же у відповідь каже їм: “О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене.” 20. І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. 21. Спитав же його батька: “Скільки часу, як це йому сталося?” – “З дитинства”, – відповів той. 22. “І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним.” 23. Ісус же каже йому: “Щодо того – якщо можеш – то все можливо тому, хто вірує.” 24. І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: “Вірю, поможи моєму невірству!” 25. Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: “Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього.” 26. І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: “Вмер він.” 27. Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. 28. Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: “Чому ми не могли його вигнати?” 29. Він відповів їм: “Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом.” 30. Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав. 31. Навчав бо своїх учнів і казав їм: “Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне.”
фінансово.
Щиро дякуємо!
