Відео сайту парафії св.Катерини Александрійської, Санкт-Петербург
Нещодавно Росію відвідав Генеральним магістр Ордену Проповідників о.Брюно Кадоре. Він зустрівся з домініканцями, які несуть своє служіння в кількох містах Російської Федерації.
Француз Брюно Кадоре був обраний главою Ордену Проповідників трохи менше двох років тому. Він став 86-м наступником св.Домініка. Цьогорічна поїздка в Росію – вже друга для нього. Першу він здійснив ще далекого 1996-го, коли був молодим лікарем, який ще лишень думав піти в монастир.
«Це була поїздка з групою друзів, ми відвідали Москву й Петербург. Метою поїздки було подивитися країну й зустрітися з християнськими спільнотами, наскільки це було можливо в ті часи. Для мене особисто то був важливий час у житті, оскільки Православна Церква допомогла мені відкрити містичну складову віри.»
Домініканці працювали в Росії ще до революції, несучи своє служіння головно у Санкт-Петербузі. Саме тут понад 20 років тому й було відроджено першу домініканську спільноту. Сьогодні брати-проповідники несуть своє служіння також у Ярославлі, Петрозаводську, Москві. Переважно це священики з-за кордону, місцевих покликань небагато.
«Як на мене, коли ми розмірковуємо про Орден і місію Ордену в Церкві, про його служіння Церкві, то не потрібно рахувати покликання. Кількість – це цікаво, але не надто важливо. Не дивно, що в цій країні, у цьому регіоні покликань мало, бо й самих католиків мало. Але Орден за своєю суттю носить інтернаціональний, вселенський характер, а мета його існування – навчитись і зрозуміти, як донести Добру Звістку Євангелія всьому світові. Для цього нам необхідно пізнавати світ довкола нас, встановити дружні стосунки з сучасним світом у будь-яких ситуаціях.»
Священики, які часто приїздять у Росію, особливо з Франції, приділяють багато уваги налагоджуванню стосунків із Православною Церквою, інколи завдаючи цим шкоди праці серед місцевих католиків: до певної міри о.Брюно з цим згоден, разом із цим підкреслюючи необхідність християнської єдності для проповідування Доброї Новини.
«Я часто кажу, що проповідувати Євангеліє означає, крім іншого, показувати приклад дружби між християнами. Можливо, якщо людина приїздить із Заходу, їй легко піддатися цій спокусі, про яку ви питаєте. Але важливо й те, що в нашій проповіді ми не виключно католики, православні чи протестанти, і в певному розумінні маємо втратити свою ідентичність, аби показати людям Христа. Він – важливіший за все. Дружні стосунки з іншими християнами – не забуваймо про протестантів – це спосіб проповідувати Євангеліє спільності та миру. Це можливість побачити, як сам Христос може творити спільність поміж людьми. Насправді бо нам дуже важко сприймати спілкування з іншими людьми з точки зору, яка відрізняється від нашої. Але ви праві: встановлення дружби, діалогу, я б міг сказати – союзу між християнами різних конфесій вимагає розуміння місця своєї конфесії, її традицій та історії, віровчення тощо. Для Католицької Церкви важливо усвідомлювати, що вона – саме католицька, а не яка-небудь інша. Просто мета проповіді – не католицька ідентичність сама по собі, й це дуже важливо».
За матеріалами: Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
