Несмачний.
Високо висить, та й здався він нам!
Що ж, реакція певної частини журналістів на те, що їм не вийшло взяти свої інтерв’я у Х’ю Лорі під час його першого, єдиного і виняткового візиту в Україну, – цілком зрозуміла. Хоча й не до кінця.
Чималеньке відео, в якому показано «в усій красі» журналістські претензії, обмеження та образи, навряд чи можна вважати гарною, доброю і професійною ілюстрацією до перебування в Києві відомого актора. Як журналіст, я можу зрозуміти й частково поспівчувати всім «колегам по цеху», хто дістав відмову на зустріч та заборону на зйомку, – бо я її дістала так само.
Але, знаючи розклад всесвітнього туру містера Лорі , що охоплює з кінця травня по середину серпня (за такий ось неймовірно короткий період) ШІСТДЕСЯТ концертів у ШІСТНАДЦЯТИ країнах світу, я набагато більше співчуваю йому. І цілком розумію конкретне бажання організаторів цього ураганного прольоту планетою обмежити «розхапування» артиста усіма можливими журналістами на шляху його слідування. В середу він співав у Києві, в п’ятницю – в Мінську, в понеділок – у Пітері, й це лише на завершення першої третини його туру. Агов, панове, чи ви насправді настільки високої думки про себе, що маєте підстави ображатися? Надто коли йдеться про тих, хто прийшов на концерт за безкоштовну акредитацію для преси, не потративши особливих зусиль ані задля концерту, ані задля – як випливає – належної підготовки до того, щоби зробити добрий матеріал навіть за відсутності «доступу по тіла». А не кпити, що «хто не прийшов на шару, той лошара». Виходячи з отаких відгуків, я можу тільки сказати: як добре, що організатори відмовили в зустрічі з ним! Говорити, що «ми його “зробили”, а він не хоче з нами зустрітися» – це просто шедевр хуторянського анекдоту. Ото без старань СТБ не було б успіху ні в самого Х’ю Лорі, ні у його Хауса, це ж треба…
Як можна вийти зі скрутного (з точки зору преси) становища, не маючи змоги кожному зробити власний матеріал, – прошу, подивіться на підготовку білоруського концерту. Хто не зміг підступитися до самої зірки, той провів належний моніторинг і зібрав цікаве для буклету. Зокрема, і з цитатами з фанатських співтовариств і форумів. Щоби дати людям інформацію про цього актора, музиканта, письменника і співака, а не викаблучуватися на тлі оголошення (до речі, безграмотного, таки через м’який знак замість апострофа) або стійки з трояндами. Відсутність належної проробки теми свідчить тільки про небажання її проробити, а відповідно, про неволодіння темою, а також про купу власних амбіцій. І не більше.
Мати «безплатний бутерброд з вагончиком ікри» – і коли вже закінчиться оце совковське прагнення захапати на шару все, до чого вдасться дотягнутися?? Заборона на зйомку – звичайна практика; і, до речі, на відміну від охорони в палаці «Україна» (яка просто махнула рукою, бо в залі всі й кожен мали свою апаратуру), на минулорічному концерті в Берліні навіть витягнути мобілку з кишені не дозволяли.
Хто такий Лорі, що він співає, чому він ось уже другий рік поспіль влаштовує по всьому світу не так концерти блюзу, як «музично-ілюстровані» лекції про історію цієї музики, її легендарних музикантів; кого він любить найбільше, які пісні найбільше цінує, – шановне паньство, якби хто хотів, то зробив би шикарний матеріал для свого каналу, користуючись нагодою візиту Х’ю Лорі до Києва, і ніхто б не втратив нічого від його стриманості щодо безконечних журналістів…
А на завершення теми про те, що і на розмову не пішов, і знімати забороняли… Ось запис, повний, за винятком буквально кількох секунд, усього концерту, який жертовна й самозречена фанатка зробила навіть без штативу, з рук, стоячи весь час навколішках, аби фіксувати камеру. Отак люди працюють над темою, яка їм близька. Навіть якщо вони не мають дипломів журналіста і красивих посвідчень преси. Вчіться.
фінансово.
Щиро дякуємо!
