Всі ці дні – від самого першого, коли тільки-но почула новину про абдикацію, від якої аж похололо всередині, і аж до останнього – дня, коли Папа зі всіма прощався, напружено чекала на реакції.
Шалено хотілося знати думку з приводу такої особливої події тих, кого вважаю авторитетом, чиї слова ціную і беру до голови. А навколо стояв штиль. Може інакше – це було око циклону, адже навколо аж гуділо від нейтрально-світських коментарів, пліток, спекуляцій, здогадів і пересудів. От тільки мені було цілковито і глибоко байдуже на букмекерські ставки на кардиналів, спекуляції про чорношкірого Папу і кінець світу, порівняльні характеристики папських програм, скрупульозні пошуки чорних кішок в темній кімнаті, жалі за тим, що наробив і чого так і не зробив наступник святого Петра. Ті дні, особливо перші три, були настільки нашпиговані темою Бенедикта XVI, аж ставало страшно, що світ завмер, зупинився, і крім відречення Папи більше нічого на цілому білому світі не діється. Але це все було не те.
Я чекала на інші реакції і інші коментарі, а вони все ніяк не з’являлися. Чекала на красномовну проповідь про Папу в першу неділю після абдикації, а вона була зовсім про інше. Чекала на роздуми, катехези, якісь особисті переживання від зустрічей з Понтифіком, теплі спогади. А все було так, наче нічого особливого не сталося. Наче Папа Римський міняється по принципу президента, так що немає чим перейматися. Тут же головне інформація, інформація і ще раз інформація. А так хотілося знати, ким для кого був цей Папа, цей Бенедикт XVI. Ну хоч в двох словах.
Минуло майже вісім років понтифікату, а таке враження, що ми ще не встигли поділитися захопленням від попереднього Понтифіка, ще не всі релігійні осередки назвали його іменем і не в кожну парафію привезли фігуру або хоча б портрет. Тим часом десь там обрали нового Папу, він щось там робив, кудись їздив, оголошував нові церковні документи, але ж це був тільки початок всього, з ним ще все встигнеться. І тут з’являється непередбачувана крапка над «і».
Щодо мене то ні, сама я не прочитала всіх його енциклік, послань і листів. Навіть не подужала «Ісуса з Назарету». Ледве лизнула «Youkat». Була одного разу на зустрічі з Папою, але, через схвильоване піднесення і силу вражень від Ватикану і цілої решти вже й не згадаю, що саме було темою тієї катехези. Зате чітко пам’ятаю, як я тішилася, коли наступником Йоана Павла ІІ обрали саме кардинала Ратцінгера. Префект Конгрегації віровчення! Людина, яка багато років оберігала чистоту католицької віри і моральності. Протягом цілого понтифікату цей Папа здавався мені дуже міцною скелею, Святим Петром в найповнішому значенні цього імені. Протягом цілого понтифікату я захоплювалася всім, що Бенедикт XVI робив і говорив, бо все це робилося для зміцнення Христової Церкви. Повернення до фундаментів християнства, закорінення в Святому Письмі, нові виміри міжрелігійного діалогу, моральна чистота, святість Церкви, глибока віра, любов. Догмати і фундаменти.
Ніколи не було і не буде двох однакових Пап. Бо кожен Понтифік, так само, як кожен християнин, має свої особливі дари, свої харизмати, які повинен відкрити і внести як неповторний дар в Христову Церкву. Кожен наступний Папа Римський – це інший дар, нова благодать, нове багатство. Понтифікат Бенедикта XVI – це величезний скарб Церкви. Тільки б не розгубити, тільки б не змарнувати, тільки б вміти прийняти і зрозуміти…
У блогах подається особиста точка зору автора. Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.