[img:4:10-1:alignleft] Милосердя, милосердний, милість… Кожен з нас неодноразово чув про милосердя. Одразу ж на думку приходять споріднені визначення — доброта, пробачення, співчуття. І зауважуємо це чи ні, але також одразу на думку спадає: «Милосердним є Бог». Саме цей атрибут Всевишнього Церква ще раз підкреслила, встановлюючи свято Божого Милосердя. Воно досить «молоде» в порівнянні з іншими святами. Хоча тексти Біблії часто згадують про Боже милосердя, однак Свято Божого Милосердя офіційно було встановлене лише у 2000 році Папою Іваном Павлом ІІ. Припадає воно на другу неділю після Великодня. У приватних об’явленнях, які описала у своєму Щоденнику св. Фаустина Ковальська, сам Ісус прагнув встановлення цього свята.
З катехизму пам’ятаємо, що Боже милосердя нескінченне, незрозуміле людському розумові, пробачає провини, дарує любов в Ісусі Христі, котрий бере на себе гріхи людства і, страждаючи, помирає на дереві хреста. Однак у пересічних християн також може й народжуватися питання: якщо старозавітні пророки багато разів згадували про милосердя Бога, й у Новому Завіті ціллю всієї Ісусової науки, яку продовжили апостоли, було показати Отця Небесного, Котрий милосердний і всепробачаючий, невже потрібне ще одне свято? Нещодавно ж переживали Свято Воскресіння, яке свідчить про Божу любов і милосердя? Проте, здається, що Неділя Божого Милосердя — це останній шанс для людини сьогодення — зайнятої собою, шукаючої в житті чогось надзвичайного, котра сумнівається навіть в існуванні Бога, а не тільки в Його милосерді. Це запрошення самого Бога побачити і прийняти Його нескінченну любов, довіритися в своїй слабкості Тому, Хто бездоганно знає людину, Хто перемагає смерть.
Це свято є не лише днем особливого величання Бога в таємниці милосердя, але і часом ласки для всіх людей. «Прагну, – сказав Ісус, – щоб свято Милосердя було притулком і захистком для усіх душ, а особливо для бідних грішників (Щоденник св. Фаустини Ковальської 699). Душі гинуть, незважаючи на Мою гірку муку. Даю їм останню надію на порятунок, тобто свято Мого милосердя» (Щ. 965).
Втім марними будуть розважання про Боже милосердя, якщо ми самі не станемо милосердними. Подібно як Ісус дав власний приклад любити неприятелів, був милосердним і вчить милосердя. Часто в житті побожних й практикуючих християн з'являються спокуси зарезервувати хоч трішки гніву на завдану образу, затримати в пам’яті зло, яке було досить прикре, хоча б малою зневагою відповісти на кривду… Здавалося, що це ж людське, характерне нам людям. Однак Господь, ласкаво пробачаючи наші провини, вчить і нас милосердя. Вмираючи на хресті, Спаситель занурив наші неспокійні серця в безмежному своєму Милосерді, дав ще один урок милості і пробачення — не змарнуймо його!
фінансово.
Щиро дякуємо!
