«Смерть завжди приходить зненацька», «Не знаєш часу коли постанеш перед Господом» — ці фрази часто чую, настільки часто, що вони вже відкарбувалися в свідомості й сприймаються як даність. Цього не уникнути і крапка.
І тому інша фраза «До зустрічі з Богом треба готуватися» не викликає в мені рішучості. «Треба і треба», — думаю собі, відкладаючи молитву і сповідь до часу, коли я буду готовий.
Господь доторкнув мого серця вчора, коли на початку богослужіння священик оголосив, що служба правитиметься про спасіння душі для молодої дівчини, яка сьогодні померла. Даші було 23 роки, вона збиралася їхати на зустріч Тезе до Познані. Минулого четверга від неї прийшла смска, що вона захворіла. А 15 грудня вона померла через грипові ускладнення. До поїздки і зустрічі з Богом у спільноті Тезе лишалося якихось два тижні.
У цей момент я усвідомив наскільки хиткими є мої власні плани на час зустрічі з Богом у таїнстві Покаяння. Здається, що я все передбачив, «розписав»шлях до сповіді (коли пройду іспит сумління, коли вирішу відвернутися від гріха, коли виконаю покуту і запрагну перебувати в єдності з Богом), а все ці плани можуть виявитися марними. Бо не знаю години, коли постану перед Його обличчям.
_________________________________________________________
УВАГА!
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
